Не родина, а мафія! Увійти можна – вийти не дадуть. Може своїм життям трохи і не задоволена була, та жалітись було гріх. Аж тут раптом таке закрутилось, що вже і дивуватись не встигаю, лиш маневрую між «доброзичливцями». От тільки місця для маневрів все менше – живу під пильним оком одного наглядача. Сильно не вередую, наглядач веселий, та щось всі тісніше нам вдвох

Життя Йорунн позбавлене магії, адже у степу вірять лише у гострий меч, влучну стрілу та швидкого коня. Однак випадкова знахідка у занедбаному капищі змінює все. Тепер Йорунн — перешкода для магів з далекої Золотої імперії, її брат, молодий конунг Лід, бачить сни про місце без часу та простору, а степом повзуть чутки про вторгнення ворогів з півночі. Щоб зберегти

Я трохи поредагувала помилки, які виявила у книзі. І це надихнуло мене на маленьке продовження.

Чи закінчується дружба, коли у ній з'являється кохання? Безумовно, якщо обоє бояться зізнатися. Крах подарує йому доньку та нещасливий шлюб, а їй надійне чоловіче плече, яке не має обличчя, бо вона їх замінює щойно чоловік у неї закохується. Але у долі свої плани. Нова зустріч неминуча. Тільки як вона закінчиться? "Застигаю за крок від неї, почувши лише голос,

— Не удавай з себе невинність, Сабріно. Можу вирішити, що разом з крамницею і тебе на рік собі взяв. Давлюся повітрям. Очі на грудній клітці Марка зупинилися, не рухаються. Слова набатом у скронях вистукують. — Я не… — Думай, — різко додає, пальцями за підборіддя хапає та змушує на себе дивитися. — Не пропонуй того, що не зможеш дати. Інакше одного разу шкодуватимеш,

«Тату, зачекай скоро буду» — такий напис вирішую написати на подарунковому торті, щоб розповісти про вагітність Марку, відомому автогонщику. Чоловікові, в якого я давно закохана, і якому врятувала життя. — Вибачте, але я вас не знаю, — каже коханий чоловік, дивлячись мені в очі, коли я сама приїжджаю до нього. — Марку, це ж я, Каро! — трясу його за плечі. — Каро, я

Я - покоївка в готелі, він - актор фільмів "особливого" жанру. Він врятував мене від одного негідника, і запропонував працювати в його домі. Теж покоївкою, але тільки для нього. Він впевнений, що така скромна дівчинка, як я, навіть гадки не має, хто він, і ніколи не дивилася фільми з його участю, але... Цей чоловік просто не знає, що покликав до себе одну

— Ігор тобі зовсім не пара, — Влад зустрів її погляд і став дуже серйозним. — Тобі потрібен зовсім інший чоловік. Наполегливий, щоб долати твою впертість. Впевнений, щоб міг захистити. Веселий, щоб не було нудно. І найголовніше — він повинен кохати тебе. Інакше не буде щастя. — Хіба чоловіки вірять в кохання? — здивувалася Лера. — Чоловіки може й не вірять. А я вірю.

Хороша дівчинка та хуліган. Я закохалася по вуха, а він погрався й кинув. Я поїхала на довгі роки, але тепер змушена повернутися. І що з того? Адже навіть якщо ми знову зустрінемося я лише побачу знайоме обличчя в натовпі і нічого більше. Тому що я давно вже все забула. Я сильна. Я змогла. Новинка "Зрада.Нове життя"

—Як ти смієш так говорити про мою маму?!Ти не поважаєш мене. Мені байдуже, я змирилася. Але ця жінка тебе ще й захищає.Їй шкода тебе... Усе тіло напружене, наче тятива. Здається, момент—і я розірвусь. Роман дивиться на мене, наче бачить вперше. Темні очі широко розплющені, хлопець навіть не кліпає, вловлюючи мої слова. —Це вас треба шкодувати,-шипить і йде на мене.