«Не моя провина. Ніколи.» — поетична мінізбірка про досвід, який не забувається. У цих семи віршах — історії жінок, що пройшли крізь насильство, мовчання, осуд і внутрішню руїну. Це не просто емоційні тексти — це крик, який проривається крізь сором, страх і провину, що нам не належить. Це спроба повернути тіло, голос і правду собі. Тут немає вигаданих чудовиськ —

У цій збірці ви знайдете все, що очікуєте від захопливої книги: драматичні події, глибокі переживання героїв, магію та космос, земне і неземне кохання. Вас чекають загадкові світи, фентезі з особливим шармом, козацькі пригоди, жахи та епічні повороти. З перших сторінок сюжет захоплює, тримає в приємній напрузі та не дає перепочинку. Кожен новий розділ відкриває ще

Коли 29-річна Віра, журналістка у творчій кризі, переїжджає в зйомну квартиру на Позняках, вона ще не знає, що її сусідом стане найбільше випробування — або ж найкраща пригода в житті. Максим — айтішник з хронічною любов’ю до чистоти, тиші й пасти "аль денте". Вони — повна протилежність одне одному. Вона — емоційна, творча, розкидає кружки й жарти. Він —

«Втрачений сенс» — це етюд про щоденне життя, де щастя ховається між ранковою кавою, дитячим сміхом і затишком старих домів. Але одного дня цей світ стирається звуками пострілів. І тоді, в тиші після хаосу, ми вперше чуємо — що насправді втратили.

Я — проміжна станція. Не дім. Не мета. Просто місце, де зупиняються, коли втомились — і йдуть далі. Ця книга — не про кохання. Вона про дівчину, яка вчилась любити себе. Про ту, хто залишалась, коли всі йшли. Про біль, який мовчки переварюється ночами. І про силу, що народжується в тиші. Це історія втрат, надій, розбитих очікувань і одного вибору: залишити себе — або

Ви коли-небудь відчували зміни... коли вас ніхто не помічав? Не розумів? Ігнорував? Чи зміни відбувались в вашій голові, чи справді? Чи є фізичне перевтілення результатом морального? Я вас запрошую до прочитання короткого оповідання, яке може змусити вас замислитись над людською натурою.

Інспектор з нагляду за тюремними установами Віктор задумав написати книгу про те, що думає людина, засуджена до смертної кари. Для цього він бере дозвіл на зустріч з одним із «смертників». Після цієї зустрічі його поведінка і вчинки різко змінюються і він свято впевнений, що смертельну ін'єкцію буде зроблено абсолютно невинній людині.

Назар – мисливець за старожитностями, якого переслідують бандити. Він намагається втекти від них і летить до Єгипту. Випадковим чином чоловік опиняється у стародавньому Єгипті, де зустрічає Хенут - майбутню царицю Нефертіті. Назар постає перед дилемою - викрасти стародавні предмети, повернутися додому й гарно на цьому заробити чи побудувати стосунки з Хенут.

Цю книгу я пишу для малечі, ця книга на моє день народження. Але я хочу щоб в моє свято маленькі діти могли почути ці казки. Тому читайте!!!

Вона лагідно провела худенькою рукою по чолі маленького сина. Хлопчик усміхнувся уві сні. І ця усмішка зігріла її серце. Поправила ковдру, підняла сірого ведмедика, що впав з ліжка. Ведмедик Сірик – улюблена іграшка малюка. Вони разом вибирали його, коли синочку не було ще двох років. А вже от і три минуло. Підріс, та й досі ще маленький. Поглянула на обдертий лікоть