Ольга Іваненко - Академія трьох стихій , Ольга Іваненко
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Не дерзи, малолітко! – крикнув чоловік. – Дорослих треба поважати. Їдь мовчки, інакше тебе висадять!
Ми з другом здивовано переглянулись. А натовп навколо нас невдоволено загомонив.
- Чому стовпилися тут? - підійшов кондуктор. - Молоді люди, он вільне місце. Сідайте! Хлопець навіть може дівчину на руки взяти. І місця буде багато.
- Ми не можемо, - замахав головою Райан. – Бо тут є люстра!
Від його слів весь салон сповнився сміхом. Мабуть, чоловік з люстрою вже багатьом набрид.
- Люстру треба в таксі катати, раз так її шкода, - пробурчав кондуктор. - Сідайте, молоді люди. Я дозволяю.
Звичайно, чоловік був дуже незадоволений, що йому довелося терпіти нас із Райаном, який не посоромився посадити мене собі на коліна.
Так ми і доїхали до моєї зупинки, і я повела хлопця під зливою до свого додому.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Академія трьох стихій , Ольга Іваненко», після закриття браузера.
