Маріо Пьюзо - Сицилієць

Ґільяно з бандою сиділи глибоко в горах, там, де їх не дістала б армія Луки. Чезеро Ферра приїхав уночі, Аспану Пішотта зустрів його на домовленому місці й повів у табір. На місце вони прибули рано-вранці, і на них уже чекав гарячий сніданок — вишуканий, накритий на складаному столі зі скатертиною та сріблом. Турі Ґільяно вбрався в шовкову білу сорочку та рудуваті молескінові штани, заправлені у виґлянсувані коричневі чоботи; волосся було свіжовимите й охайно зачесане. Він ніколи ще не був такий гарний.

Пішотту відпустили, Ґільяно з Феррою сіли за стіл. Було помітно, що юнакові незручно. Дуже формально він мовив:

— Я хочу подякувати вам за надану інформацію. Її перевірили, тепер я знаю, що це правда. І це дуже важливо. Але я відправив по вас для іншої розмови. Я знаю, вона вас здивує, і сподіваюся, що не образить.

Ферра налякався, однак ввічливо відповів:

— Ти не можеш мене образити, надто вже я тобі зобов’язаний.

Ґільяно всміхнувся тією щирою, відкритою усмішкою, яку Ферра пам’ятав з його дитинства.

— Послухайте уважно, — мовив він. — Наша з вами розмова — мій перший крок, як ви того не схвалите, більше нічого не буде. Не зважайте на те, що я лідер банди, я нині говорю до вас як до батька Джустіни. Ви знаєте, що вона прекрасна, певно, чимало міських юнаків товчеться біля вашого порога. І я знаю, що ви дбали про її чистоту. Мушу зізнатися, я вперше в житті відчуваю щось подібне. Я хочу взяти вашу дочку за дружину. Якщо відмовите, я й словом цього більше не згадаю. Ви залишитеся моїм другом, а дочка ваша, як і завжди, буде під моїм особливим захистом. Якщо погодитеся, тоді я говоритиму з Джустіною, чи буде це їй до вподоби. Якщо вона скаже «ні», на цьому все закінчиться.

Чезеро Ферра був такий приголомшений, що міг тільки вимовити, затинаючись:

— Дай подумати, дай подумати.

Він довго мовчав. А коли заговорив, у його голосі вчувалася безмірна повага:

— Я хотів би бачити тебе чоловіком Джустіни більше, ніж будь-кого іншого. І знаю, що мій син Сільвіо, хай Господь упокоїть його душу, зі мною погодився б. — Тут він знову почав затинатися. — Я боюся тільки за її безпеку. Якби Джустіна стала твоєю дружиною, полковник Лука знайшов би привід кинути її у в’язницю. «Друзі друзів» тепер вороги тобі, й можуть зробити їй зле. Ти мусиш утекти до Америки або ж померти тут, у горах. Я не хочу, щоб вона стала юною вдовою, пробач мені мою відвертість. Однак це й тобі ускладнило б життя, ось що мене турбує найбільше. Щасливий наречений не такий обачний до пасток, не такий уважний до ворогів. Шлюб може призвести до твоєї смерті. Я говорю чесно з моєї поваги й прихильності до тебе. Це все можна відкласти до кращих часів, коли ти знатимеш більше про своє майбутнє й розплануєш його розсудливіше.

Договоривши, Ферра пильно стежив за Ґільяно, чи не розгнівав він його.

Але Турі тільки засмутився, і Чезеро впізнав у цьому розчарування закоханого. Це так вразило його, що він поривчасто додав:

— Я не відмовляю тобі, Турі.

Ґільяно зітхнув.

— Я про все це думав. Ось який у мене план. Я одружуся з вашою дочкою потай, церемонію проведе абат Манфреді. Ми одружимося тут, у горах, деінде мені буде надто небезпечно. Але я все влаштую для того, щоб ви з дружиною прибули разом із дочкою й засвідчили наш шлюб. Джустіна залишиться тут, у мене, на три дні, тоді я поверну її додому. Якщо вона стане вдовою, я лишу їй достатньо грошей для того, щоб почати нове життя, тож вам не доведеться хвилюватися за її майбутнє. Я кохаю вашу дочку, я захищатиму й плекатиму її все її життя, а в найгіршому разі забезпечу її майбутнє. Але одруження з таким, як я, — це все одно ризик, і, як дбайливий батько, ви маєте право відмовитися ризикувати нею.

Чезеро Ферра був надзвичайно зворушений. Юнак говорив так відверто, так просто. І з такою надією. Однак він подбав про головне — забезпечив майбутній добробут його дочці, захист від життєвих негараздів. Ферра встав з-за столу, щоб обійняти Ґільяно.

— Благословляю тебе, — мовив він. — І поговорю з Джустіною.

Перш ніж піти, Ферра сказав, що був радий надати корисну інформацію, і був ошелешений тим, як змінилося обличчя Ґільяно. Його очі наче розширилися, красиве обличчя застигло, немов білий мармур.

— Я запрошу Стефана Андоліні та Пассатемпо на весілля, — сказав він. — Там і розв’яжемо це питання.

Ферра тільки пізніше збагнув, що це дивне рішення, якщо вже шлюб мав бути таємницею.

На Сицилії не було нічого дивного в тому, щоб дівчина вийшла за чоловіка, з яким і хвилини наодинці не провела. Коли жінки сиділи біля будинків, неодружені завжди сідали боком, ніколи відверто не витріщалися на вулицю, інакше про них ішла слава розпусниць. Юнаки-залицяльники могли поговорити з ними хіба що в церкві, де дівчата перебували під захистом Діви Марії та холодних поглядів своїх матерів. Якщо юнак закохувався в чийсь профіль чи кілька зронених у церкві слів, він мав викласти свої наміри в листі, складеному за всіма правилами. Усе було серйозно: часто для написання листа наймали професіоналів, бо слідом за хибним тоном цілком міг статися похорон, а не весілля. Тож те, що Турі Ґільяно освідчився Джустіні через батька, не було чимось незвичайним, попри те, що він ані слова не сказав дівчині про свої почуття.

Чезеро Ферра не сумнівався у відповіді Джустіни. Маленькою вона завершувала свої молитви словами «І порятуй Турі Ґільяно від карабінерів», пізніше завжди охоче бігала зі звістками