Bogdana reider - Зоряні Війни : Еніка Скайвокер ( Відновленя ), Bogdana reider

— Ми майже на місці, — вигукнув Обі-Ван, коли вони наблизилися до корабля. — Тримайтеся!

Але саме в цей момент перед ними з'явився граф Дуку, його червоний меч світловий меч блищав у променях сонця. Він дивився на них з холодною рішучістю.

— Ви думаєте, що можете втекти? — запитав він, готуючись до атаки. — Я не дозволю вам зруйнувати мої плани.

— Ми не дозволимо тобі продовжувати свої злодіяння, — рішуче сказав Квай-Гон, піднімаючи свій меч. — Ти не зможеш перемогти нас усіх. Битва знову спалахнула, але цього разу вона була набагато інтенсивнішою. Джедаї і їхні союзники боролися з усіх сил, знаючи, що їхні життя і доля Республіки на кону. Битва на арені досягла свого апогею, коли на допомогу джедаям прилетіли клони, керовані майстром Йодою. Їхній прибуток приніс нову надію і додаткові сили для боротьби. Йода, з властивою йому мудрістю та майстерністю, швидко взяв на себе командування і координував дії клонів та джедаїв.

— Відступити ми повинні, — промовив Йода, обертаючись до Обі-Вана. — Плани Дуку зірвати ми повинні, але не тут і не зараз. Обі-Ван, Еніка, Квай-Гон, Падме та Шейл зібралися разом, готуючись до відступу. Вони швидко зайняли оборонні позиції, захищаючи себе і намагаючись пробитися до корабля.

— Ми повинні дістатися до командного корабля, — сказав Обі-Ван, продовжуючи відбивати атаки дроїдів. — Тільки так ми зможемо врятуватися і повідомити Раду про все, що дізналися.

Еніка кивнула, слідуючи за своїм майстром. Вона відчувала, як її серце б'ється швидше, але також і рішучість, яка наповнювала її кожен рух. Вони пробилися через ряди дроїдів, підтримувані клоновими солдатами. Йода, використовуючи свою силу і майстерність, допомагав очищати шлях для відступу. Його зелене світлове лезо блищало в повітрі, розсікаючи ворогів і захищаючи своїх союзників. Нарешті, вони дісталися до корабля. Всі швидко зайняли свої місця, і корабель піднявся в повітря, виходячи з-під атаки дроїдів. Граф Дуку, спостерігаючи за їхнім відступом, стиснув зуби від злості, але розумів, що зараз не може їх зупинити. Його плани були порушені, але це була лише тимчасова невдача.

— Ми повернемося, — прошепотів він, дивлячись на відлітаючий корабель. — І тоді ви всі заплатите.

На борту корабля джедаї і їхні союзники зібралися разом, відчуваючи полегшення і радість від того, що вони змогли втекти. Але також вони знали, що попереду чекають нові випробування.

— Ми повинні повідомити Раду про все, що дізналися, — сказав Обі-Ван, дивлячись на своїх друзів. — Це лише початок нашої боротьби.

— Ми готові, — відповіла Еніка, тримаючи свій меч. — Незалежно від того, що нас чекає, ми будемо боротися разом. Йода кивнув, підтверджуючи їхні слова. Він знав, що ця битва була лише частиною більшого конфлікту, який насувався на Республіку. Але з такими союзниками, він був упевнений, що джедаї зможуть протистояти будь-якій загрозі.

— Нас чекає велика битва, — промовив він, дивлячись на своїх товаришів. — Але разом ми зможемо перемогти. Сила з нами, і ми зможемо захистити Республіку  Обі-Ван дивися на лати які лежали на ліжко поряд з его білою робою  як символи мирного і воєнного  часу .Еніка зайшла до їх кімнати вона підійшла до свого чоловіка 

— Коханий ти як ?

 Обі-Ван повернувся до Еніки, відчуваючи прилив теплоти від її присутності. Він злегка усміхнувся, хоча в його очах відбивалася втома і тривога.

— Я думаю про те, що нас чекає, — відповів він, обіймаючи її. — Ця війна... вона змінює нас усіх. Але ми повинні триматися разом і не втрачати віру в те, що робимо.

Еніка кивнула, обіймаючи його у відповідь. Вона відчувала те ж саме — тривогу і невпевненість перед невідомою загрозою. Але разом вони були сильнішими, і це давало їм надію.

— Ми впораємося, Обі-Ван, — сказала вона, дивлячись йому в очі. — Ми завжди справлялися, і цього разу теж зможемо. Сила з нами. Він ніжно поцілував її вона відповіла на его поцілунок  відчуваючі як він приймає її до себе поглиблює поцілунок він відсторонився від неї, але для того, щоб зняти з неї робу  яка білим комом  полетіла на підлогу  сьогодні він вирішив іти до кінця  якось так вийшло що за цей рік що вони разом він ще не разу не володів  нею як чоловік ні він пестив її, але ніколи не брав  доводячи їх до піку  насолоди іншими шляхами, але  сьогодні він вирішив, що вони мають відчути повну єдність, яку може принести лише справжня близькість. Обі-Ван ніжно торкнувся її обличчя, дивлячись в її очі, які були сповнені любові та довіри.

— Еніка, я хочу, щоб ти знала, як сильно я тебе кохаю, — прошепотів він, його голос тремтів від емоцій. — Я хочу бути з тобою повністю, як ніколи раніше. Еніка відповіла йому м'яким поглядом і легким дотиком своїх губ до його вуст, відповідаючи на його почуття. Її руки ковзнули по його грудях, відчуваючи тепло його тіла крізь тканину одягу.

Обі-Ван обережно зняв з неї залишки одягу, відчуваючи, як його власне бажання зростає. Він хотів, щоб цей момент був особливим для них обох. Її тіло було прекрасним, і він ніжно торкався кожної частинки її шкіри, викликаючи в неї тихі зітхання задоволення.

Еніка відповіла йому з такою ж пристрастю, її руки досліджували кожен м'яз його тіла. Вона відчувала, як їхні серця билися в унісон, як вони ставали одним цілим. Її дихання ставало глибшим і частішим, коли вона відчувала, як його дотики викликають у неї хвилі насолоди.

Обі-Ван ніжно поклав її на ліжко, його тіло накрило її, і вони відчули тепло одне одного. Їхні губи знову зустрілися в пристрасному поцілунку, який поглиблювався з кожною миттю. Він обережно проник у неї, і їхні тіла злилися в єдиному ритмі, їхні рухи були повільними та ніжними.

Вони відчували кожен рух, кожен дотик, кожен подих одне одного. Цей момент був сповнений любові та пристрасті, і вони обидва знали, що це було більше, ніж просто фізична близькість. Це був момент, коли їхні душі з'єдналися.

Вони рухалися разом, їхні тіла танцювали у ритмі, який вони самі створили. Еніка відчувала, як хвилі насолоди накочували на неї, і її тіло почало тремтіти від задоволення. Обі-Ван відчував те ж саме, його дихання стало глибшим, а рухи — більш інтенсивними.