Сомерсет Вільям Моем - Тягар пристрастей людських

у Англії багато років і писав своє прізвище на англійський лад. Філіп чув, як той розмовляє англійською — легко і жваво, але із зовсім іншими інтонаціями. Він бачив, що німець фліртує з Мілдред, і страшенно ревнував, але заспокоював себе її холодним темпераментом, котрий зазвичай його бентежив; зважаючи на її несхильність до пристрасті, у суперника було не більше шансів, ніж у самого Кері. Однак тепер у Філіпа стиснулося серце: а що як несподівана поява Міллера якось завадить побаченню, на яке він так чекав? Він увійшов, страждаючи від поганих передчуттів. Мілдред одразу підійшла, записала замовлений чай і незабаром принесла його.

— Мені страшенно шкода, — сказала вона з виразом непідробного смутку на обличчі, — але сьогодні ввечері я не зможу з вами нікуди піти.

— Чому? — поцікавився Філіп.

— Не дивіться на мене таким колючим поглядом, — засміялася дівчина. — Я тут не винна. Моя тітка вчора захворіла, а сьогодні у її служниці вихідний, тож мені доведеться посидіти з хворою. Не можна ж залишати її саму, правда?

— Нічого страшного. Я краще проведу вас додому.

— Але ви ж купили квитки. Шкода буде змарнувати їх.

Філіп витяг квитки з кишені й демонстративно порвав.

— Навіщо ви це робите?

— Ви ж не думаєте, що я піду сам дивитися якусь недолугу музичну комедійку, чи не так? Я купив квитки лише заради вас.

— Якщо ви збираєтеся мене провести, то це неможливо.

— Ви вже домовилися з кимось іншим.

— Не знаю, про що мова. Ви — егоїст, як і всі інші. Думаєте лише про себе. Я не винна, що моя тітка нездужає.

Мілдред швидко виписала йому рахунок і пішла геть. Філіп знав про жінок надто мало, інакше йому було б відомо, що слід вірити їхній найнеоковирнішій брехні. Він вирішив прослідкувати ввечері біля кафе і напевно дізнатися, чи вийде Мілдред разом із німцем. У нього була прикра звичка все дізнаватися напевно. О сьомій Філіп влаштувався на протилежному хіднику. Він виглядав Міллера, але не побачив його. За десять хвилин із кафе вийшла Мілдред, убрана в плащ і шаль, у яких ходила з ним до шафтесберійського театру. Очевидно, додому вона не збиралася. Дівчина побачила Кері, перш ніж йому вдалося зникнути, злегка здригнулася і вирушила прямісінько до нього.

— Що ви тут робите? — поцікавилася вона.

— Дихаю свіжим повітрям, — відрубав юнак.

— Ви шпигуєте за мною, маленький брудний негіднику. А я вважала вас джентльменом.

— Гадаєте, джентльмен міг вами зацікавитися? — пробурмотів він.

Бісеня всередині наказувало Філіпу зіпсувати все ще більше. Хотілося зробити їй так само боляче, як вона зробила йому.

— Гадаю, я маю право передумати, якщо мені так заманеться. Я не обіцяла ходити з вами на побачення. Кажу вам, я йду додому, і не треба мене переслідувати і шпигувати за мною.

— Ви сьогодні бачили Міллера?

— Це не ваша справа. Але заради справедливості скажу, що не бачила, це знову лише ваші вигадки.

— Я бачив його по обіді. Ми зіштовхнулися в дверях.

— Ну то й що? Якщо мені захочеться, я можу піти з ним на побачення, чи не так? Не думаю, що ви можете заперечувати.

— Він змушує вас чекати.

— Ну, краще я почекаю на нього, ніж знатиму, що ви чекаєте на мене. Зарубайте це собі на носі. А тепер краще йдіть додому і надалі не пхайте носа в чужі справи.

Злість раптом змінилася розпачем, і коли Філіп озвався, голос його тремтів.

— Послухайте, Мілдред, не поводьтеся зі мною по-свинськи. Ви знаєте, що страшенно подобаєтеся мені. Гадаю, я кохаю вас до глибини душі. Невже ви не передумаєте? Я так довго чекав цього вечора. Бачите, він не прийшов і насправді анітрохи про вас не думає. Ходімо, повечеряємо разом? Я куплю інші квитки і підемо, куди ви захочете.

— Кажу вам, я нікуди не піду. Ваші балачки не допоможуть. Я вже вирішила, а вирішивши щось, я своєї думки не змінюю.

Якусь мить Філіп дивився на дівчину. Серце краялося від смутку. Люди, поспішаючи, проштовхувалися повз них хідником, проїжджали галасливі кеби та омнібуси. Він бачив, як блукає погляд Мілдред. Вона боялася проґавити в натовпі свого Міллера.

— Я так більше не можу, — простогнав Філіп. — Це занадто принизливо. Якщо я зараз піду, то вже не повернуся ніколи. Якщо сьогодні ввечері ви не підете зі мною, то ми більше ніколи не побачимося.

— Схоже, вам здається, що це мене налякає. А я скажу ось що: щасливої дороги.

— Тоді прощавайте.

Він кивнув і повільно покульгав геть, усім серцем сподіваючись, що Мілдред покличе його назад. Біля наступного ліхтаря Філіп зупинився й озирнувся. Він думав, що вона знаком покличе його, — і тоді він радо все забуде, погодиться на будь-яке приниження, — але Мілдред відвернулася і, схоже, одразу викинула його з голови. Кері зрозумів, що дівчина радо його позбулася.

59

Цілий вечір Філіп почувався розчавленим. Він попередив хазяйку, що його не буде вдома, і вона не приготувала вечерю, тож довелося піти до ресторану «Ґатті». Потім він повернувся додому, але Ґріффітс поверхом вище влаштував вечірку, і галасливі веселощі лише посилювали страждання юнака. Кері пішов до м’юзик-холу, але в суботу ввечері квитки залишилися лише на стоячі місця: понудьгувавши там півгодинки, він відчув, як стомилися ноги, і пішов додому. Там Філіп спробував почитати, однак не міг зосередитися, а йому вже слід було добряче попрацювати — до екзамену з біології залишилося трохи більше ніж два тижні. Попри те що предмет не був складним, хлопець нехтував лекціями й тепер відчував, що нічого не знає. Утім, екзамен був усним, і Філіп не сумнівався, що за два тижні запам’ятає достатньо, аби якось упоратися. Він вірив у силу свого інтелекту, тому відклав книжку і ретельно взявся обдумувати те, що не давало йому спокою ні на мить.

Він гірко картався через свою поведінку сьогодні ввечері. Навіщо він поставив Мілдред перед вибором повечеряти з ним сьогодні або більше ніколи не бачитися? Звичайно, вона йому відмовила. Варто було подумати про її гордість. Натомість він спалив за собою всі мости. Йому було б легше від думки, що дівчина теж страждає, але він занадто добре її знав: їй на нього було просто начхати. Якби він не був таким дурнем, то вдав би, що повірив у її вигадки; слід було зібратися з силами і приховати своє невдоволення, гартувати власний характер самоконтролем. Філіп не знав, чому кохає Мілдред. Кері читав, що любов сліпа, але ж він бачив дівчину точнісінько такою, якою вона