Марина Тітова - Будь мені тайною, Марина Тітова

— Про це та інше вам розкаже людина, котра чекає на вас, — загадково усміхнувшись, промовляє клаповухий водій.

Я ще раз веду головою навсібіч. Сашка ніде немає на горизонті. Знайомих також.

— Там хтось є? У салоні, — питаю у цього чоловіка, вагаючись подумки та гублячись у здогадках.

Шофер знову схвально киває.

Така відповідь вганяє мене у ще божевільніше хвилювання. Руки тремтять вже так, що мама не сумуй! Та все ж імпульсивно вирішую скористатися запрошенням і роблю крок на червону доріжку. Невпевнено йдучи, намагаюся роздивитися бодай щось у вікнах, але марно.

До моменту, коли опиняюсь біля дверцят, поруч виникає шофер. Він сам прочиняє мені дверцята. Але всередину я не поспішаю сідати й вдивляюся в салон. Там бачу чорні кросівки...