Ольга Соболєва - Казки Чаробору, Ольга Соболєва

- А ти це до кого? – незадоволено спитала Василина.

- До Матв ... - але співрозмовниця вчасно виправила помилку, - ...вія мами. Продукти хотіла замовити.

- Вона з Варварою та Матвієм на Лукав’є поле поїхала, - відповіла дівчина.

- У тебе все добре? – поцікавилася Ярослава.

- А що? Болісно виглядаю? – розлютилася Василина і зло примружилась.

- Я не це мала на увазі, - одразу ж насторожилася співрозмовниця. – Просто давно тебе не бачила. Хотіла дізнатись, як ти? Що нового?

- Оце прямо несподівано! Інформацію для доповіді збираєш? - хмикнула дівчина, але згадала застереження Варвари тримати язик за зубами і коротко відповіла: - Все чудово!

Повисла незграбна тиша, але Ярослава вирішила скористатися моментом до кінця і розговорити знайому:

- Я дивлюся, ви з Варварою потоваришували. Хочу тебе попередити, вона не та людина…

- Серйозно? – перервала її Василина. - Хочеш попліткувати про єдину мою подругу?

– Я думала, що ми теж подруги, – здивовано розвела руками Ярослава.

- Друзі не зникають через якусь розбиту дрібничку, - пирхнула дівчина і збиралася піти, але погляд її впав на руку співрозмовниці. – Навіть ось взяти ці твої браслетики. Сама ж розповідала, що накупила купу стрічок і зробила понад десяток таких. А потім ще вихвалялася, що все якимось там подружкам роздала. Мені жодного не подарувала!

Ярослава дивилася на зап'ястя. На ньому красувався браслет зі стрічок, що вона колись сплела. Справді, всі, окрім цього, вона подарувала русалкам. Та й цей легко міг загубитися, якби бабуся вчасно не знайшла його на землі. Після того Ярослава навіть не надягала прикрасу і ось тільки сьогодні наважилася на честь свята. Хотілося виглядати якомога яскравіше.

– У мене більше немає матеріалів, щоб зробити нові, цей останній, – відповіла Ярослава. – Але я з радістю подарую тобі його на знак своєї дружби. Хочеш?

Василина завмерла у роздумах, а тим часом її співрозмовниця зняла прикрасу і простягла перед собою. Якось Варвара обмовилася, що можна накласти чаклунство на річ. Чому саме зараз дівчині згадалися її слова? А якщо..? Ще не до кінця усвідомлюючи навіщо, Василина прийняла браслет і коротко попрощавшись, пішла додому.

Тим часом Ярослава засмучено кусала губи, проводжаючи знайому поглядом. Та дуже змінилася, і справа зовсім не у вигляді. Уся ця ситуація дуже насторожувала дівчину. З чого раптом Василині ставати такою непривітною? Точно Варвара приклала руку!

Сердито тупнувши ногою, Ярослава сіла на велосипед і попрямувала додому. Все одно Матвія буде простіше зловити на святі. А до того моменту не завадило б обговорити з Баюном та Ягинішною план дій.

На жаль, Хранительки вдома не виявилося - вона вкотре помчала до Степана Степановича. Раніше дівчина обов'язково поцікавилася б, що відбувається, але зараз звикла не ставити зайвих питань. Пішла – значить треба!

Тим часом у хаті дзигою крутився Баюн. Він копирсався у великих скринях біля самої стіни і про щось невдоволено бурчав. Якуб, що сидів на печі, лише осудливо хмикав, але під лапу з моралями не ліз. У різні боки летіли спідниці, хустки, вишиті сорочки, на люстрі красувався яскравий тканий пояс. Прислухавшись до бурчання Баюна, дівчина здогадалася, що той по-котячому свариться. Ну, а як ще витлумачити щось середнє між шипінням, завиванням і нявканням? Здогад Ярослави підтвердив домовик:

- Ти б посоромився при дівчинці так висловлюватись!

Промовивши це, Якуб спритно запустив у Баюна подушкою. Кіт на мить обернувся і через плече кинув:

- Все одно нічого не розуміє.

- Мабуть, на щастя, - хмикнула Ярослава. - А то всі вуха зав'яли б, що помідори.

Ще з хвилину дівчина спостерігала за бардаком, що збільшувався, а потім поцікавилася, що відбувається. Баюн лише засмучено плюхнувся на мостини, а замість нього відповів домовик:

- Вбрання собі на свято шукає.

- Ти теж у людину обернешся? – здивувалася Ярослава.

- Тобто ви всі танцюватимете, купатиметеся, Ярилу вибирати будете, а я осторонь хвостом помахувати маю? Так? – ображено вигукнув кіт.

- Але ж ми туди не розважатись ідемо, - з докором відповіла дівчина. — Нам Хорса треба знайти і вберегти його від Чорнобога.

- Але Хорса зі свята забирати не можна, - важко зітхнув Якуб. – Інакше він чарами своїми пресвітлими із Чаробором не поділиться. А це означає, що куди він піде, туди  і вам дорога. Хоч купатися, хоч через багаття стрибати.

- То це нам доведеться працювати тілоохоронцями у божества?

- Ким бути? – хором запитали Баюн та Якуб.

Але Ярослава не відповіла, а лише відмахнулась. Після чого перевела тему та поцікавилася:

- А в чому там належить тобі на святі бути?

- Сорочку я знайшов, а ось штанів зовсім немає, - відповів кіт.

- Ну так стягни у хлопців із селища, а після свята повернеш. Велика біда, - хмикнула Ярослава і пішла до своєї кімнати збиратися.