Тимур Іванович Литовченко - Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни, Тимур Іванович Литовченко

– Якщо перекласти ваші слова з патетичної мови на людську, – глава Адміністрації президента послав віце-прем’єрці хитрий погляд, – то можна сказати, що міністр Єрмаков всіляко допомагатиме вам швидко і по-максимуму газифікувати українську енергетику, переводячи теплові електростанції з вугілля на газ, імпортований із сусідньої Росії. Це означає фактичну відмову від промислового видобутку в масштабах України енергетичних сортів вугілля – але це лише перший етап. Бо на другому етапі відбудеться повільне згортання видобутку коксівного вугілля. Що може лишитися, то це «дикий» вуглевидобуток в копанках. Втім, прикрити копанки не спромігся ще ніхто, хоча й намагався…

– Так, схоже, «дикі» копанки справді незнищенні. Це якийсь суцільний фільм жахів, дичина якась – от що таке копанки ці!..

– Не про них йдеться, Арміно Янівно. Біда в тому, що Тулумбасов на швидкісне згортання, яке ви називаєте «реструктуризацією галузі», ніяк не погоджувався, тому й заважав вам. Хіба я щось невірно описав?..

– Але ж, Володимире Вікторовичу, даруйте: всім відомо, що умови роботи в українських шахтах є найгіршими у світі, що повністю підтвердилося на сьогоднішній нараді! Звідси сам собою напрошується елементарний висновок: треба остаточно припинити видобуток вугілля в масштабах всього Донецького вугільного басейну! Чим швидше, тим краще! Таким чином ми зекономимо колосальні кошти, а заразом припинимо завдавати непоправних збитків екології величезного регіону.

– А що робити з тутешнім багатомільйонним населенням?..

– Велика Британія ліквідувала свою вугільну галузь як таку – й нічого, перетерпіли. Хоча там були й акції протесту, і з профспілками гірників домовитися було ой як непросто!..

– Арміно Янівно, ми не про те говоримо.

Медвідь відсунув порожню тарілку, акуратно промакнув губи серветкою і довершив думку:

– Ніхто не заперечує проти напряму ваших думок. Навіть Тулумбасову все це добре відомо. Більше того, він міг би сказати, яка кількість шахт закривалася на Донбасі щороку по-тихому, без зайвого рейваху як за радянської влади, так і за період незалежності України… Але вас такий підхід не влаштовує категорично! Вам хочеться заробити на газифікації українських ТЕС якнайшвидше і в якомога більших обсягах. Тут і зараз. На менше ви просто не згодні.

– Я не для себе вигоди шукаю, а для всієї країни! Адже вугільна галузь висить непідйомним тягарем на шиї нашого народу…

– Ну так, ну так. А міжнародний холдинг «ЕнергоГенерація Росія – Україна» укомплектований людьми, зібраними Лазоркіним. І відколи ваш колишній шеф потрапив до лещат американської системи правосуддя, то весь ЕГРУ з усіма його тельбухами підхопили ви. Відтоді ваш чоловік – шановний Ігнат Марленович став незмінним членом правління МХК ЕГРУ. Годі й казати, шляхетна оборудка… Перепрошую – шляхетний вчинок.

– Ви в чомусь мене звинувачуєте, Володимире Вікторовичу?..

– Боже збав, Арміно Янівно, Боже збав! Я просто кажу, що мати свій відсоток з постачання газу на територію України значно вигідніше, ніж допомагати свекру в організації мережі відеосалонів у межах Дніпропетровської області. Пам’ятаєте обставини нашого знайомства?..

Вони вже вкотре замовкли, даючи офіціантці змогу прибрати порожні тарілки та принести десерт, два прес-френчі з зеленим чаєм і порожні чашки. Після чого віце-прем’єрка тихо мовила:

– І все одно я не розумію мету нашої розмови. Ми і справді знайомі вже понад десять… ні, вже навіть понад дванадцять років. Але тоді навіщо ходити все довкола й довкола? Чому б не спитати прямо та відверто? Та ще й ці натяки на обставини нашого знайомства!.. Навіщо все це?!

– Гаразд, Арміно Янівно, враховуючи давню історію наших стосунків, запитаю відверто. По-перше, чи знаєте ви про підозри мого безпосереднього шефа відносно вас і вашого колишнього шефа?.. Це раз. А по-друге, що там у нас із майбутнім опалювальним сезоном?.. Особливо прошу розшифрувати, як збирається діяти ваш протеже Єрмаков?..

Вислухавши все це, Арміна Янівна повільно відсунула порожню вазочку з-під десерту, натомість підсунула ближче до себе прес-френч, так само повільно натиснула на поршень, потім почала наливати зелений чай дуже тоненьким струменем до чашки…

От же ж!.. Знає, куди бити. Хоча враховуючи, що глава АПУ стільки часу все натякав та й натякав… і все непрямо… Делікатничає.

– Ну то що скажете, Амріно Янівно?

– А те і скажу, Володимире Вікторовичу, що справи кепські: за минулий опалювальний сезон на теплову генерацію було витрачено вугілля значно більше, ніж зазвичай. До того ж ми почали переводити шахти на нову систему оплати: не за тонни видобутого вугілля, а за його енергетичну цінність – бо годі вже зараховувати собі у здобутки порожняк, піднятий на поверхню разом із «чорним золотом»!..

– Знов патетика, – зітхнув він. – Ви по суті відповідайте, по суті.

– А якщо по суті, то згідно з висновками Єрмакова, новий опалювальний сезон вугільна галузь ризикує розпочати з небаченим дефіцитом вугілля.

– І що з цього приводу сказав мій безпосередній шеф, приймаючи прохання Тулумбасова про відставку?..

– Леонід Данилович сказав, що в разі виникнення дефіциту вугілля взимку він опалюватиме Україну головами тих, хто винен в такому дефіциті.

– Тобто?..

– Тобто президент мав на увазі мене і прем’єр-міністра Дорошенка.

Хоча в цей момент Арміна Янівна мимоволі відчула внутрішню напругу, вона намагалася говорити якомога чіткіше, рівним тоном. Адже Кучма виголосив усе це на камеру, і слова його транслювалися по всіх телеканалах. Отже, президент зовсім не жартував…

– Люб’язна моя Арміно Янівно, а чи розумієте ви, що ваші наївні спроби підвести під удар ваше теперішнє протеже не закінчаться нічим хорошим?.. Адже мій безпосередній шеф сказав те, що сказав, ще до затвердження кандидатури Єрмакова на посаді міністра палива та енергетики.

– Я все розумію.

– І-і-і… що маєте намір робити за наявних обставин ви і ваш нинішній шеф по Кабміну – пан Дорошенко?

– Віктор Адамович готовий посприяти наданню енергогенеруючим компаніям пільгових кредитів на переобладнання електростанцій.

– Це рівень мислення банкіра, а не прем’єр-міністра, – скрушно зітхнув Медвідь. – Окрім того, ви хоча б у першому наближенні уявляєте, скільки часу займатиме таке переобладнання й яких зусиль потребуватиме?

– Це технічний бік справи, вникати у який я не зобов’язана. До того ж, хто хоче, той знаходить можливість, а хто не хоче – шукає відмовки…

– Арміно Янівно, знов закликаю вас: давайте говорити серйозно про реальні речі, а не про красиві, але недосяжні перспективи! Тому скажіть, будьте ласкаві: що РЕАЛЬНО може зробити Віктор Адамович у теперішній ситуації? А якщо він не може чи не хоче діяти, тоді…

– Окрім організації кредитних ліній, прем’єр не допоможе нічим. Точніше він міг би допомогти, але-е-е…

Вона замовкла, мило потупивши погляд.

– Що означає це ваше «але»?

– Віктор Адамович просто не стане допомагати, хоча при бажанні міг би. Якщо відверто, то він