Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

Та як крізь їх війська прорватися змогли ви?

Ле Бре

Це фантастичне щось!

Роксана

Як бачите, можливе! Хороший кучер мій скрізь коні риссю гнав, Коли ж якийсь мене ідальго зупиняв, – Із гордим виглядом вікно я відчиняла І посмішку йому найкращу посилала. Галантні всі вони, французам не на гнів, – І, звісно, далі в путь мій екіпаж летів!

Карбон

Так, ваша посмішка – то паспорт дуже певний! Та як стрічався вам вояка надто ревний І вас запитував, відкіль ви і куди?

Роксана

ІЦо ж, відповідь і тут бувала завсігди Коротка: «їду я, мій пане, до коханця!» Суворий вид нараз мінявся у іспанця, І жестом царственним велів у ту ж він мить Солдатам до ноги мушкети опустить, І сповнений пихи, поважно й гордовито Мені проказував: «Щасливо, сеньйорито!»

Крістіан

Роксано, я спитать вас хочу: а чому ж…

Роксана

Ах, так! Коханець я казала, а не муж, Бо хто б таки пустив мене до чоловіка?

Крістіан

Але ж…

Роксана

Ну, що таке?

Де Гіш

А просьба в нас велика – Це місце залишить!

Роксана

Що?

Сірано

Так – і найскоріш!

Ле Бре

Найшвидше!

Крістіан

Я молю!

Роксана

Чому, скажіть ясніш!

Крістіан

(замішано)

Тому, що…

Сірано

(так само)

Скоро тут…

Де Гіш

(так само)

Тут за годину, може...

Карбон

(так само)

І ліпше…

Ле Бре

(так само)

Ви б могли…

Роксана

Ні, це було б негоже І Тут буде битва! Я лишаюсь тут!