Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

Розділ 27. Аграфи та інші світи.

На колишню базу бандитів ми прилетіли на нашому абордажному боті, назад його відвозитиме Кіра, у неї є пілотська база та необхідні допуски. Розпрощалися з Куртом і Мором, домовилися зустрітися тут приблизно через два - три тижні. У дорогу, підземний прохід залишався недоторканим, а основний вхід поки що фермери розкопали до середини. І то, їх роботу перервало нашестя аномальних тварин. Перевірили розвідником усі аномалії в підземеллі, а потім ситуацію на тому боці аномалії. Чисто. Перебралися в інший світ, а тут виявилося небо затягнуло хмарами, капав дрібний дощ і ми під ним потихеньку почали рухалися вперед. Мені якось уже й набридло постійне сонце в пустелі, а тут дув легкий вітерець, повітря було виразно іншого смаку. Щось я вже розмріявся, скоро буду відрізняти світ за запахом. Жартую, так кіт. Передав йому уявний образ нашою давньої зустрічі. Як ти тут жив, це ж твої рідні та знайомі місця, десь я тебе тут в лісі перший раз побачив. Кіт тим часом вже нагострив кудись вуха і зник у густих чагарниках, а ми попрямували до скель. Тех вів нас обхідним шляхом, оминаючи кам'янисту місцевість із м'ясоїдними кущами.

Пам'ятаю минулу монотонну подорож, де я ледве пересував ноги, коли ніс носилки з Оллі. Але водночас мені зовсім не хочеться, щоб ця монотонність переривалася подіями, внаслідок яких можна відправитися на той світ. Обережність не завадить. Тому йшли, скануючи місцевість на предмет небезпеки. Першим ішов кіборг, за ним я, потім дівчата і замикав Іс. Сподіваюся, цього разу не поспішатимемо і нам вдасться хоч трохи відпочити десь у горах.

Невдовзі ми вибралися з лісу та перейшли на скелясту місцевість, а потім вийшли на основний шлях, яким минулого разу йшли до стоянки аграфів. Ми прекрасно розуміли, що, поки не здамо з рук на руки Оллі, розслаблятися не можна. Та й вона трохи підбадьорилася, відчуваючи, що скоро побачиться зі своїми рідними. Що не кажи, а нерви в неї міцні. Не кожен може переорієнтуватися на іншу компанію і расу в іншому світі, зберігати незворушний вигляд, живучі та працюючи з не такими як сам. І однак, за ці тижні вона багато всього дізналася нового, кіборг віддав їй, як і обіцяв, результати досліджень і дані щодо вивчених аномальних тварин. Її стан передчуття про повернення додому, або до рідних був помітний візуально.

Дорогою стали траплятися місця проживання коренів, а в небі літали знайомі птахи, пізніше нас наздогнав задоволений кіт, вимазаний у крові, схоже, когось встиг вже з'їсти. Ми поступово просувалися наміченим маршрутом і до обіду був перший привал. А потім знову увійшли у величний кам'яний лабіринт, де з усіх боків нас оточували каміння. Тепер я тільки й встигав крутити головою, помічаючи первозданну красу, створену природою. Надвечір майже дісталися до перевалкового пункту аграфів, не виходячи на відкриту місцевість кіборг випустив уперед розвідника, йому вдалося оглянути околиці та наш подальший шлях. Усі інші тим часом їли та спостерігали гарний захід сонця, а я вже схоже розрізняв за допомогою нейромережі відтінки світила, що мені траплялися в різних світах. Що не кажи, а сонце на всіх планетах різне.

Верхівки гір ще були освітлені, але останні сонячні промені вже грали на верхівках гір, що виднілися вдалині. Коли я вже зібрався спускатися вниз, Тех мене зупинив, він помітив за якусь дивину на одній з гір біля перевалкового пункту аґрафів і вказав усім на неї. Я спробував роздивитися, що ж там таке. І десь на рівні середини скал, дійсно біля однієї з вершин, побачив якусь невідповідність у двох містах рельєфу. І є в мене підозра, що це щось приховане, просканував у всіх діапазонах скафандра нічого не визначалося. А ось у псі діапазоні там було ледь помітне марево, як ніби там є хтось, у кого є псі здібності.

- Оллі в тебе вже з'явився зв'язок із батьком? - запитав я.

- Так, він вже викликав мене, але я не можу відповісти, Тех заблокував нейромережу.

- Знімаю блокування, але поки що всі переговори будуть нам доступні.

У нас з'явився доступ до розмови.

- Привіт, батьку. - вони говорили аграфською.

- Чому довго не відповідала, тобі не дозволяли?

- Зі мною все нормально, не було доступу, блокування.

- Навіть так. І що вони хочуть?

- Нічого, вони просто привели мене назад, вилікували, навчили, дали багато знань з аномальних тварин, і ще я вивчала мертвого вампіра, а по-нашому істота з клану дітей ночі, всі дані в мене є.

- Діти ночі в їхньому світі живуть? - захвилювався голос.

- Ні, це була одна істота у замкнутому просторі, через аномальний портал прийшла, віком до 250 років, є деякі відмінності від наших даних, деградована особина, або похожий від, я його вивчала.

- Хто його вбив.

- Двоє майже людей, вони тут зараз.

- Це той Мік, псіон, про якого мені Веон розповідав.

- Так він тут і нас чують.

- Добрий вечір, - привітався Тех у загальний зв'язок, - як до вас звертатися?

- Еторніоніель.

- Приємно познайомитися, мене звати Тех. Нас п'ятеро, включно з вашою донькою, заспокоюйте свою охорону з висот. Нехай відкладуть зброю вбік.

- А якщо не відкладуть.

- Тоді ми просто підемо, а ваша дочка піде до вас і більше ми з вами мати справи не будемо. Спробуєте напасти - поляжуть ваші усі.

- Це так самовпевнено.

- Вас у сховищі п'ятеро, ви, два охоронці, псіон і Веон, два снайпери нагорі, два обходять ліворуч і праворуч нас, і ще псіон сидить десь на середині шляху до сховища. Майже всі в бойових скафандрах, гάτα зараз усуне псіона, а в сховищі де ви сидите три плазмових гранати. Ще питання будуть?

- Ні, ми вас зустрінемо на вулиці. Усі воїни повертаються до перевалкового пункту.

- Радий зустріти таке розуміння, тільки не думайте, що навколо не заміновано.

- А ви вмієте підносити сюрпризи.

- Так, я трохи параноїк. - усміхнувся по зв'язку Тех.

Поки, ми спускалися з гори, я розмірковував. Усі ці рокірування для мене ще були занадто складні. Адже аграфи абсолютно незнайома раса і норми їхньої поведінки та моралі мені абсолютно невідомі. Тому вирішив віддати першість у переговорах кіборгу, а я триматимуся насторожі, на рожен не лізтиму і вчитимуся розмовляти з іншими расами. Якби це були б усе-таки люди, то тоді завдання багато в чому б спростилося, адже в нас дуже схожий менталітет і нами рухають одні й ті самі мотиви та бажання. З цими аграфами все набагато складніше, але поки ще рано загадувати. Подивимося, що буде далі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍