Костянтин Шелест - Максим Темний. Набуття , Костянтин Шелест

Глава дев'ятнадцята. 12-е жовтня, середа, день 38-й

Умиваючись уранці, Макс почув віддалене бурмотіння. Незвично. Зазвичай уранці завжди тихо. Закривши кран, уже чітко розчув: “... Ти бачила? а я ж-то вранці там ходила... ледве не наступила на руку одному... четверо... за будинком... померли всі як один”... – бабусі його двору були дуже вразливі. З подальших їхніх розмов він зрозумів, що тіла вже виявлено. У двох визначили інсульт, в одного тромб обірвався, а ще в одного – інфаркт... – це пояснював колегам із другої швидкої літній лікар, який стояв поруч із бабусями. Поліція ж визначила всіх як угруповання якогось Франта – цього разу молодий зовсім слідчий доповідав комусь “нагору”. Сліди начебто знайшли, але зробити з ними нічого не можна – погода і “помічники”-свідки – двоє алкашів уранці брели до своїх домівок, перечепилися об тих, хто лежить, і все там затерли своїми дупами, у спробі встати на ноги. Просто дивно, як багато можна почути з балкона, маючи хороший слух. Ну і біс із ними. Тварюки вони і є тварюки…

Приїхавши на роботу, насамперед він пройшов до смітника і викинув туди свої старі кроси. Носити їх уже ніхто не носитиме, у сенсі – нікому не дістануться, але й ніхто не знайде – зазвичай, приблизно об одинадцятій годині, все придатне для цього сміття на заводі відправляли на спалювання в піч котельні. Знімаючи куртку в себе в кімнаті, намацав у кишені ущільнення і витяг гроші, забрані у “рішал”, яким не пощастило. Виявилося, рівно одинадцять тисяч. Вісім під гумкою – ці були у Франта і ще три розсипом – це в амбалів і лисого. Хм... одинадцять тисяч... багато це чи мало? Заощадив депутатик на оплаті за нього? Чи переплатив? Треба подумати, куди гелендваген той подіти. Дивно, що поліція чи слідчі до нього не виявили зацікавленості. Поки що хай постоїть трохи, а якщо ніхто уваги так і не зверне, можна буде спробувати здати його якимось ухарям... Там, у далеких районах, цю таратайку вже ніхто шукати не буде. А грошики навіть дуже доречні... Можна продумати, що такого собі накупити в лісову хату. Його план створити собі притулок вимальовувався ясніше.

Думка про переїзд до лісу міцно засіла в голові майже одразу. Ліс, спокій, відсутність шуму й гаму. І людей... Ну от що туди треба? Щоб там жити весь час… Їжа, побутові умови, зв’язок. Ну... я жодного разу не мисливець... їжу доведеться купувати, отже, треба якось зберігати, бо щодня в місто не наїздишся. Треба зробити льох, або купувати холодильник. Також потрібна комора для сухих продуктів, з урахуванням того, щоб не затопило і щоб усяка живність, на зразок миші-ведмеді, не дісталися. На чомусь треба готувати. Піч це добре, але повільно. Та й влітку топити піч, щоб розігріти картоплю на сніданок... простіше не снідати. Треба газовий балон, а краще два, щоб був на заміну і газову ж плиту. Напевно, вистачить навіть одноконфорочної. Ні, краще все ж на дві. Дім великий, місця в ньому вистачить, треба тільки правильно все організувати. Так, щоб зберіглася атмосфера самого будинку. Щоб сучасні речі не вступали в моральний конфлікт зі старовинною простотою.

Освітлення треба обов'язково, отже, потрібна проводка, зовнішня, запобіжники всілякі, лампи світлодіодні... Усе освітлення зробити на дванадцять вольт… чи на двадцять чотири? Наче так краще, треба розібратися буде додатково, а двісті двадцять – через інвертор, щоб ноут під’єднати або ще щось потрібне. Усе живити від акумуляторів. Ємність брати побільше, з розрахунком пізніше зробити заряджання від сонячних панелей. Якщо гроші на них, звісно, будуть. Спочатку – все буде тимчасове, там на місці вже все прикинути, проміряти, порахувати. Сонячні панелі – це ще окреме питання – справа до зими йде, сонячних днів мало – ККД буде дуже низький, а вартість немаленька. А ось батареї потрібні обов’язково і до них інвертор, щоб живити всю електрику по дому простим натисканням кнопки. І генератор, кіловат так на три-п’ять-сім. Ні, сім – це, напевно, вже забагато. Теж треба спочатку порахувати, скільки йому потрібно потужності. Основне – треба, щоб у потрібний час було освітлення в домі і поруч із ним, якщо знадобиться, тривалий час міг працювати ноут або навіть кілька пристроїв одночасно. Теж треба подумати якою такою роботою він там зможе займатися. Тільки щось віддалене, через інтернет. Це буде не просто. Те, що він уміє, потребує особистої присутності, а програми писати – теж треба зустрічатися із замовниками і таке інше. В інтернет вийти – це супутниковий зв’язок. Звичайний модем від оператора стільникового зв’язку там не візьме навіть із посиленою антеною. Потрібен комплект апаратури для цього... І найголовніше – потрібен транспорт. Бо навіть один єдиний газовий балон на руках туди не дотягнути. Навіть порожній.

Купувати машину – дорого. А ще ж ще її привести до тями потрібно буде, та обслуговувати… Звісно, транспорт можна й найняти. Разово. Зробив справу і віддав. Так наче дешевше, особливо якщо усе добре спланувати, щоб зайвий раз не їздити, але не факт – імовірність того, що транспорт знадобиться непередбачувано і часто, дуже висока. Точно. Так воно й буде. Ну як – приїхав в ліс, привіз що потрібно і ідь назад, бо машину віддати потрібно? Віддав і знов пішки попер в ліс? На наступний день, бо сьогодні вже не доїхати? А як у негоду? Та й дійдеш, а там чим? Чекати пів дня автобус? А зимою? Навіть якщо це буде найманий водій з машиною, то все одно – він собі поїхав, а тобі негайно щось знадобилось… І що? Значить все-таки купувати треба. Щось не дороге, просте в обслуговуванні і невибагливе до дороги. Типу буханки. Про неї він думав найбільше. Це єдине максимально дешеве, що на думку спадає. Ок, що нам скаже Гугл... Буханка, машина... вона ж УАЗ. Напевно, краще, якщо з дизельним двигуном, витрата менша... прийомистість краща, а йому якраз лісом сто кілометрів на годину ганяти і не треба... На невеликій швидкості або в піску бензинка грітися буде сильніше... Поки що все на користь дизеля. Але... але тоді генератор і машина будуть на різному паливі – це не зручно. Гаразд. Потрібно буде дві ємності під паливо... і каністри. Ні... не дві, а чотири ємності. Дві стоять постійно, ще дві – для поїздки на заправку. Щоб можна було завантажити і вивантажити з машини. Треба продумати. Бензин на генератор або на пилку витрачатиметься більше. Машину ж можна заправляти в кожну поїздку в місто, а їздити доведеться все ж таки. Ну не влаштовувати ж паливосховище біля будинку? Запас треба, але з розумом. Значить – бочки відпадають, достатньо кількох каністр, двадцяток… Дідько. Та якщо потреба виникне – купить і бочки, було б на чому їх возити. Ок, далі. Інструмент для машини потрібен, стандартний набір, домкрат, ключі та інше... Інструменти потрібні по дому – сокира велика і маленька, теслярська. Пара лопат – совкова і штикова. Цвяхи, різні, саморізи, викрутки... Знову ж таки – взимку він, можливо, всередині будинку щось зробить, електрику, полиці, можливо, якісь... а щось глобальне – все пізніше. На зиму треба насамперед, щоб було тепло, світло і їжа була постійно і не псувалась. Ок, приблизно зрозуміло, треба трохи обжитися там, тоді видно буде. Щось специфічне завжди можна і потім докупити. А машину треба підготувати до бездоріжжя й утеплити. О... ще – снасть рибальська... Озеро ж є. Пізніше можна буде і човен надувний придбати. Таки набридло стрибати подумки з одного на інше, відкрив Ексель і став у стовпчик заносити позиції, групуючи їх за призначенням. У наступному стовпчику – кількість, у наступному теоретична вартість. Щодо багатьох позицій виникали питання, він навіть теоретично не уявляв скільки може коштувати те чи інше. Але все ж таки ця таблиця принесла плоди – можна було легко виділити найнеобхідніше, а пізніше, за наявності грошей, розуміти, що купувати ще. Машина була великою чорною плямою. УАЗ “Буханка” за своїми розмірами цілком підходив і мав непогану всюдихідність. Багато хто його доробляє. Звісно, серед іномарок були набагато кращі екземпляри, але цінник одразу стрибав у рази, якщо не на порядок. А йому не потрібні були а ні особливий комфорт, а ні супермузика.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍