Катерина Дако - Зламати ляльку Loly, Катерина Дако

* 14.1 * Спокута

 

Вони лежали під навісом. Сонечко, яке на батьківщині тільки починало пригрівати, тут, на півдні Туреччини вже палило. Цього року їм пощастило з погодою. Сезон розпочався рано. Вдень температура іноді піднімалася до 28-30 градусів. І це початок травня!

Вода в морі, звісно, ​​була ще прохолодна. Інна так і не зайшла жодного разу. А ось Лола купалася із задоволенням. Так, бадьорить. Але коли вона ще потрапить на море? А в басейні вона й удома може поплавати. Напевно...

Вони відпочивали вже четвертий день. Слава Богу, вдалося таки витягнути Інну з завіси божевілля, в яке вона поринула після новини про вагітність.
Звістку про пригоди Ігоря подруга прийняла на здивування швидко. Спочатку, правда, вивертало її, потім вона намагалася відмитися, наче забруднившись у чомусь. Але вже через день бадьоро сказала, що це ще раз підтверджує, що всі мужики козли. І продовжила обговорювати подорож на море.

Але наступного дня, коли її замутило від запаху чебуреків на вулиці, а потім удома вона взагалі повернула назад свій обід, дівчина запідозрила недобре.

І тепер уже Інна була викликана як служба порятунку, попередньо заїхавши до аптеки. Через годину подруга ридала на плечі Лоли. А та заспокоювала, як могла. Казала, що все буде гаразд. Що все налагодиться.

Казала – і сама собі не вірила. Що може налагодитись? Наскільки Лола знала подругу – Інна ніколи не пробачить Ігорю.

І ніколи не позбудеться дитини. Тобто їй уже зараз світить доля матері-одиночки.

Для Лоли завжди залишалося загадкою, чому Інні, красивій, розумній, цілеспрямованій, так не щастить із чоловіками. Шанувальників були натовпи. А ось так, щоб серйозно... Ось тільки цей Гарік... точніше Ігор...

 

Сама Лола теж відчувала сором і провину перед подругою. Якби вона тоді зупинила це божевілля, якби сказала, що хоче все припинити... Можливо, у подруги й склалося б.

Востаннє, тоді, у неї в коридорі, Лола бачила, якими розгубленими, нещасливими й розкаяними були очі чоловіка. Інна йому справді подобалася. І він подрузі – теж. Що може бути краще? Двоє з явною симпатією один до одного і дитина, яка могла б вирости у люблячих батьків.

Але...

Лолі було реально соромно перед подругою. Начебто вона прямо при ній спала з її чоловіком. Так принизливо. Їй теж хотілося відмитися. Здерти бруд зі шкіри. А потім, укутатись щільніше, закритися від навколишнього світу, відгородитися від спогадів.

От ніби й порвала з Гордієм, і не бачить його. Приниження та знущання припинила. А минуле все аж ніяк не хоче відпускати.

Дякувати Богу, хоч подруга не відвернулася. Інша б приревнувала, звинуватила у всьому Лолу...

Два дні до від'їзду Інна жила, як у маренні. Лола годувала її, відправляла купатися і змушувала перевдягатися. Благо, в однієї вже розпочалася відпустка, а друга взагалі була безробітною.

Лола пам'ятала свій стан. Тоді, після втрати малюка. І те, як Інна дбала про неї. Тепер була її черга витягувати подругу на поверхню.

Інна часто сиділа, дивлячись на одну точку, і твердила:

- Не можу... не можу...

А потім зривалася на крик:

- Ні! Не можу!

Лола не питала, про що мова. Та воно й так було зрозумілим. Інна хотіла, але не могла позбутися дитини. Дитини від чоловіка, якого тепер ненавиділа. Маленької грудочки, яка ні в чому не винна.

І тоді Лола вирішила підбадьорити подругу. Вона сіла поруч, м'яко повернула голову дівчини до себе і, обхопивши за щоки, сказала:

- Якщо він тобі не потрібен, роди – і я його заберу!

На мить запанувала мовчанка. Потім в очах подруги явно проступило усвідомлення і вона здивовано підвела погляд:

- Як це забереш?

- Ну як? Буду його годувати, любити, ростити, потім виховувати...

- Але ж він мій? Як це?

Інна явно була збентежена.

- А твій - так перестань істерити і вбиватися! Слава Богу, ніхто не помер! Ти вагітна, а не втратила когось. І хвилюватися перестань. Для дитини шкідливо. Я от тоді...

Лола затнулась. Потім зібралася з духом і продовжила:

- Заспокойся, сходи до лікаря, переконайся, що все нормально. І завтра ми летимо відпочивати!

Після огляду та УЗД лікар сказав, що вагітність протікає нормально, і жодних перешкод для відпочинку він не бачить. Тільки нервувати треба менше.

 

І тепер вони вдвох лежали і слухали шум хвиль. Це було зараз саме те, що їм було потрібне. Не готувати, не прибирати, жити на всьому готовому, повільно ходити на сніданок, обід та вечерю. Алкоголь обох не цікавив: Лолу – в принципі, Інну – тепер на дев'ять місяців і потім ще приблизно на рік. В анімації вони також не брали участі. Як і у спортивних заходах, які щодня проводились у готелі.

Вони просто насолоджувалися морем, сонцем, смачною їжею. А ввечері, коли ставало прохолодніше, виходили в селище і тинялися між лавочками та магазинами з сувенірами та солодощами. Теж цікаво! Сувеніри купувати було особливо нікому. Лолі – в принципі, Інні – зараз точно було не до них. А ось собі вони дещо прикупили. Чай, косметичні засоби з оливковою олією, спеції. Останні особливо цікавили Лолу.

Здавалося, що тут, на півдні, і спеції мають більш насичений, більш пряний та екзотичний запах.

Спочатку Лолі здавалося, що подруга з нею занудьгує на відпочинку. Лола, хоч і була оптимісткою, у розгульних вечірках участі не брала. Інну ж, навпаки, манили галасливі компанії, танці до упаду і веселощі до ранку. Але зараз подруга була тихою та присмирілою. Наче намагалася усвідомити, що колишнє життя закінчилося, і прислухалася до себе нової.

Увечері на день приїзду вони були в хамамі. Попередньо дізнавшись, чи можна вагітним.

Виявилося, що можна, бо температура в такій лазні невисока. Лоле сподобалося, а ось Інна так і не змогла розслабитися, боялася не нашкодити дитині.

Інну періодично нудило, але токсикоз однозначно не заважав жити. І їла вона майже все. Тільки з виробами з фаршу не дружила.

Обом дівчатам сподобалися солодощі. Але Лола зрозуміла, що вона могла б зробити краще. Потрібно буде вдома спробувати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍