Джон Гришем - Острів Каміно

Почувши вібрацію мобільника, Елейн поглянула, хто дзвонить, а тоді вилізла з ліжка й пройшла на кухню.

— Трохи зарано, як для вас.

— Брюс виявився менш кмітливим, ніж: ми вважали,— сказала Мерсер.— У нього є рукопис «Останнього магната», і він учора ввечері його мені показав. Він у сховищі, як ми й думали.

Елейн, заплющивши очі, переварювала щойно почуте.

— Ви впевнені?

— Так. Ви мені показували копії, і я цілком упевнена.

Елейн опустилася на барний стілець поруч із кухонною стійкою й промовила:

— Розкажіть мені все.

О шостій Елейн зателефонувала Ламарові Бредшоу — керівникові Відділу ФБР із повернення рідкісних цінностей — і розбудила його. Йому теж довелося змінити всі свої плани. За дві години вони зустрілися в його кабінеті в штаб-квартирі ФБР на Пенсильванія-авеню, щоб провести докладний брифінг. Як Елейн і очікувала, Бредшоу і його співробітникам не сподобалося, що Елейн та її компанія таємно розробили таку хитромудру шпигунську операцію, щоб підібратися до Брюса Кейбла — підозрюваного, ім’я якого на їхній зустрічі місяць тому було згадано лише побіжно. Кейбл входив до списку ФБР разом із десятком інших підозрюваних, але опинився там виключно через свою репутацію. Бредшоу майже не приділяв йому уваги. У ФБР терпіти не могли паралельні приватні розслідування, але зараз явно було не час з’ясовувати стосунки. Бредшоу був змушений проковтнути свою гордість, адже Елейн Шелбі знову вдалося знайти викрадене. Уклавши перемир’я, вони одразу взялися розробляти спільні плани.

Брюс Кейбл прокинувся о шостій ранку у своїй квартирці над магазином. Він випив кави й десь годину почитав, а тоді спустився вниз до свого кабінету в Залі перших видань, включив комп’ютер і став переглядати свій інвентар. Найнеприємнішою частиною його роботи було визначення найменувань, які він не зможе продати й муситиме повернути видавцям, які надали книги для реалізації. Кожну повернуту книгу він вважав своїм промахом, проте за двадцять років майже звик до цієї процедури. Десь годину Брюс вештався своїм напівтемним магазином, забираючи книжки з полиць і зі столів і збираючи їх у жалібні маленькі стосики в складському приміщенні.

За чверть дев’ята він, як завше, повернувся в квартиру, швидко прийняв душ, переодягнувся в костюм із легкого льону, заготовлений для того дня, і рівно о дев’ятій увімкнув світло й відчинив магазин. Давши завдання двом співробітникам, які прийшли першими, він спустився в підвал і відімкнув металеві двері до складського приміщення магазину Ноель, де Джейк уже забивав маленькі гвіздки в спинку старовинного крісла-лежанки. Письмовий стіл для Мерсер був уже готовий і стояв біля стіни.

Після обміну вітаннями Брюс сказав:

— Пані Манн передумала купувати цей стіл. Ноель хоче, щоб його доставили за певною адресою у Форт-Лодердейл. Зніміть, будь ласка, ніжки й знайдіть контейнер для перевезення.

— Гаразд,— кивнув Джейк.— Це сьогодні треба?

— Так, це терміново — не баріться.

— Так точно.

Об 11:06 із Вашингтонського міжнародного аеропорту імені Даллеса вилетів зафрахтований літак. На борту були Елейн Шелбі з двома колегами, а також Ламар Бредшоу й четверо спецагентів. Дорогою Бредшоу знову поговорив із федеральним прокурором штату Флорида, а Елейн зателефонувала Мерсер, яка сиділа в міській бібліотеці, намагаючись щось написати. Мерсер сказала, що у своєму номері в міні-готелі ніяк не може зосередитися. Елейн радила їй кілька днів триматися подалі від книгарні, і Мерсер запевнила її, що й не збиралася туди наближатися. Вона останнім часом удосталь наспілкувалася з Брюсом і тепер потребувала перерви.

Об 11:20 навпроти книгарні на Мейн-стрит припаркувався вантажний фургон без позначок. Усередині було троє оперативних співробітників відділення ФБР у Джексонвіллі. Спрямувавши відеокамеру на вхідні двері «Бей-Букс», вони стали знімати кожного, хто входив і виходив звідти. Ще один фургон припаркувався на Третій вулиці, і в ньому були ще двоє оперативних співробітників, завдання яких полягало в тому, щоб знімати на відео й спостерігати за всіма поставками в магазин і відправками з нього.

Об 11:40 агент, одягнений у шорти й сандалі, увійшов у магазин через передні двері й кілька хвилин походив між полицями. Кейбла він не побачив. Придбавши за готівку аудіокнигу «Самотній голуб» Ларрі Мак-Мертрі, він вийшов із магазину й попрямував до першого фургона, де технік розкрив коробку, вийняв усі вісім компакт-дисків і встановив замість них крихітну відеокамеру з акумулятором.

О 12:15 Кейбл вийшов із невідомою їм людиною й пішов обідати. За п’ять хвилин по тому агентка — теж у шортах і сандалях — увійшла в магазин із коробкою від нещодавно придбаної аудіокниги «Самотній голуб». Купивши нагорі кави, вона трохи посиділа в кафе, а тоді спустилася на перший поверх і взяла дві книги в м’яких обкладинках. Дочекавшись, коли співробітник