Юрій Михайлович Канігін - Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства

Але Русь не набагато молодша від Аратти (Оратанії) — ця назва з'явилася за півтори тисячі років до приходу в Припонтиду варягів. Вона — від кіммерійців-етрусків, що потрапили на Апеннінський півострів із Трої. А до Трої вони були в Аратті. Слова з коренем «рус» у латинізованих мовах так чи інакше означають зв'язок із землею, землеробством, агрокультурою: «рустика» («селянка»), «рустикал» («сільський») тощо. Троянці, що прийшли на Апенніни, почали називатися етрусками тому, що вони родом із Аратти — із країни землеробства — і принесли свою землеробську культуру. Звідси пішов термін до галлів: Русильон — у Франції (землеробська територія), Русіана — над Рейном тощо. Таким чином, Русь через «етрусків» сягає корінням в арійську Аратту. У цих назв — «землеробська» семантика.

Тут можна багато наводити фактів. Права притока Дніпра — Рось, а притока річки Етрус у Болгарії — Росиця. І там, і тут є селища з назвою Трої. І все ж це деталі. Головне — духовний зміст. Рустикальність — латинізований термін, що означає «схильність до землеробства». Я б увів термін «триполізм» (від Трипільської культури), що означає потяг українців до землі. Рустикальність і триполізм мають однаковий зміст. Як і скіфський міф, у переказі Геродота, про золотий плуг, що впав з неба, як і сколотський міф про ярмо — головні атрибути степової агрокультури, котрі визначили навіки долю слов'ян-русинів.

Далі, Русь (роси) — біблійна назва південнослов'янського народу на відміну від московитів, біблійна назва яких Мешех і Мосхі (Бут. X. 2; Єз. XXXVIII. 2). Під час руйнування імперських режимів і національного відродження дедалі більше народів змінюють свої імена, підбираючи історично значущі, глибокі за змістом назви. Бурят-Монголія тепер Бурятія, Молдавія — Молдова, Якутія — Саха, Камбоджа — Кампучія, Башкирія — Башкорстан…

— А далі?

— Діяти по-арійськи. Я б створив партію конструктивного націоналізму. У вас лише лають націоналістів, не розрізняючи крайніх і помірних, точніше, конструктивних націоналістів.

— Україна — для українців?

— Та ні ж! Це крайність. Націоналізм без егоїзму — от що потрібно. У своїй країні має встановлювати порядки титульна нація. Але так, щоб ці порядки були розумні і влаштовували всіх. Хто головує у Франції? Французи. В Німеччині? Німці. Корінна нація бере на себе відповідальність за всіх, хто живе в країні, не протиставляючи себе іншим. Це відповідає українській ідеї, адже ця ідея арійська, арії завжди працювали для блага інших, вели за собою народи. А ідея сильна. Я не знаю іншого народу, за винятком, можливо, єврейського, в свідомість якого так глибоко запала б національна ідея, пристрасне бажання незалежності, ніжна любов до всього рідного… Це не може не викликати нову хвилю патріотизму. І Україна злетить високо, як у запорозькі часи… Не можна вам забувати про свою месіанську роль… «Схаменіться!» — закликав Шевченко.

Так говорив умираючий Гуру. Знав, що говорив. Адже за плечима 60 років наукового досвіду в україністиці.

Говорив Самден про Україну і при цьому вказував на образи Варвари Великомучениці та Феодосія, які були в нього на малюнках, вирізаних з якогось старого журналу.

ПОКРОВИТЕЛІ НАРОДУ

Радуйся Сыном Божьим, Светом от Солнца!..

Акафист св. Варваре

— В історії, напевно, немає нації з більш драматичною долею, ніж українська. Коли О. Блок писав: «Так, скіфи ми, так — азіати…», котрі тримають «щит між двох ворожих рас — монголів і Європи», він мав на увазі не Урал і не Чукотку, а Південну Русь — Україну.

— Отже, немає справедливості! — вигукнув я.

— Є вища справедливість! — заперечив Fypy. — Згадаймо Біблію: «Кого Бог більше любить, того й більше карає». У біблійній етнології кожний народ уособлений. Уособленням московитів є Сергій Радонезький — національний святий: мудрий, суворий, завжди готовий взяти до рук меча. На Куликовому полі першим став до бою богатир Пересвіт — «права» рука Сергія. Це досить символічно. Сергій Радонезький — символ фізичної, військової перемоги в інтересах нації.

Україну уособлює Варвара Великомучениця. Вона є символом перемоги моральної, духовної, в інтересах людства. Головна риса Варвари — внутрішня сила, сталева затятість при зовнішній слабкості. Що тільки з нею не робили: і ублажали, і переконували, і просили забути Ісуса Христа, і погрожували, і катували, і, нарешті, відтяли голову. Однак ця тендітна, пещена красуня-аристократка (їй було лише 16 років) стояла на своєму, мов скеля: Христос — Бог і немає іншого.

Уособлення України — загальнохристиянська свята, світоч християнського світу. І не випадково мощі св. Варвари опинилися в Києві: вона була галілеянка, з того ж племені, що й Ісус Христос. Її батько Діоскур, щоправда, римлянин, а мати, котра жила у Фінікії, була галілеянкою (Галілея межувала з Фінікією).

Варвара, дівчина небаченої вроди, мала ніжну душу. Батько-язичник оточив свою доньку численними служницями і рабинями, вона купалася в розкоші, згодом стала «кращою нареченою Риму». Водночас дівчина наполегливо шукала Бога і знайшла його.

Нині мощі цієї святої вселенського масштабу перебувають у Володимирському соборі в Києві.

У вас, українців, є ще одна реліквія — найдавніша ікона Богоматері. Написана вона самим євангелістом Лукою. Привезена в Україну з Греції. У свій час ікону у вас забрали суздальці, які пограбували Київ і Вишгород. 1395 року вона потрапила до Владимира, а звідти — до Москви, де й досі зберігається в Успенському соборі Кремля. Ікона відома ще під іменем Владимирської Божої Матері.

Як би там не було, це ваша велика реліквія. Вона не раз рятувала Росію — про це докладніше скажу трохи пізніше. Повернути її до Києва, точніше, до Вишгорода — це одне із завдань української нації.

За біблійною (духовною) етнологією, вашим покровителем є преподобний Феодосія, один із засновників Києво-Печерської лаври. Його мощі випромінюють негасиме, астральне світло. До речі, від мощей знаменитого Іллі Муромця, що зберігаються у Лаврських печерах, такого світла не виходить. Мощі Іллі — скоріше народна реліквія. А мощі Феодосія дають «стовп» золотавого світла, на який я, наприклад, двічі народжений, не можу надивитися, коли буваю у Києві. Бережіть ці мощі.

Не говоритиму про діяння святого Феодосія (вони описані). Наведу лише слова його заповіту. Це слова Всевишнього до всієї української нації. Феодосій лише повідомив їх вам [Формально їх було сказано київському князю Ізяславові. Однак за своїм змістом вони адресуються всім українцям]. Ось вони: «Бережіться кривовірів і усіх їхніх бесід, бо й наша земля наповнилася ними. Якщо хто й спасе свою душу, то лише живучи у православній вірі, бо немає віри кращої від нашої чистої, святої… Будьте добрими. Творіть милостиню не тільки