Володимир Галайчук - Українська міфологія

а… ідуть набірають ту воду з того Йордану. А вже в недєлю збіраєцца вся параферія, служеніє у церкві, а потім віходять на реку. І на реце вже хреста вмочують туди, в ополонку, і несуть додому ту воду. Ту воду то держали круглий рік. Я знаю, колись мі держали овечок, то як овечка котиться, то тею водою… і або корова розтелись… то тею водою оббризгували. («То два рази брали воду, в суботу і в неділю?» — В. Г.) В суботу, то, казали ми, шо то вєдьмарє. («Ага. Ше до Хрещенія?» — В. Г.) Да».[1781]

— «То є, є такіє, шо хватают першіє [води свяченої]. А я не знаю, шо то таке. От колько… В нас тут такіх вже… три жонкі… вже вони померли, вже їх немає. То вони конче хочут з того бакá, де хреста вмочає. Каждий не вмочить там, бо буде багато людей стоять. То но шо покапає такогó. Конче з теї. То я не знаю, шо то за вєдьмарство було».[1782]

На Кременеччині, зокрема, один чоловік розповів, що в них на йорданське водосвяття не надто спішать поперед інших набрати води, бо бували випадки, коли таким (а це запевно були відьми) «трошки допомагали», легенько попхавши в плечі до ополонки.

Як відьом повсюдно в Україні досі сприймають жінок, які на рокові свята ходили по хатах за позичками. Через позичену річ відьма начебто має змогу поробити зле позичальникові. Вважають, що відьмура «мусит прийти і шось просити, бо йі пече».[1783] Зрозуміло, що в ці дні намагалися нікому нічого не позичати: «Дівчат ни пускали. […] Ше як дівчинка молода, то ше вроді такво… а то каже: «То вже ціла відьма зайшла». Як баба стара в роковщину зайшла. Жабó в хаті будуть, як баба зайде. Знаєте — і дійсно правда. То як зайде такая — не то шо вона прийшла в гості, а просто з пакостью, шоб зробити шось таке. То вже вона зайде і попитає шось: когось-то шукає, когось їй треба… В рокове свято не йшли позичати. І єслі я вам дóлжна шось — стараєця скарєй сьогодня занести — оддати, бо завтра роковина».[1784]

Зауважували відьом і тоді, коли вони в ніч на Купала йшли по папороть та інше зілля. Водночас збір зілля сьогодні вже не сприймають як суто відьомське заняття.

Коїти лихе відьмі допомагають чорти. Хто перейняв «знання» від «нечистої сили», уже змушений був робити зло: «Їй треба так зробить, бо як не зробить, да вона вмре. Їй треба було гріх оддать».[1785]

Людям інколи траплялося побачити відьом із «помічниками»: «Їхав наш один, на молоковозі він робив, ну, вечір вже тако. Їхав він, і вона гола купалась, як мати народила. Вона в воді купалася з тими хлопцями, ну, з тими недобрими. Плюхала по воді, а він їхав, глєнув. І шось сказав на її. Років ше, може, зо два побув, але вже мучівся».[1786]

Вірять, що за свою допомогу чорти тягають відьом по корчах:

— «То у нас одна баба била, от, каже: «Доченько, не даю´ть мнє покою [чорти]. От, прíдуть они в ночи да зовуть мене. Да, — каже, — по корчé мяне возять, да уже розвиднє´є, до хати іду, а они усю ніч по корчé ходять». Она вєдьма була. Пуприходять, каже, у костюмах новіх да в шляпах, да поодьóваниє. Не дають покою, каже, я уже і старая, не здужаю, а вони ўсє на мєнє сунуть, да сунуть, да сунуть [тягають]».[1787]

— «Чорти прілєтають до теє´ [відьми] і змє´ї. Ету бабу таскали, таскали по кушчах [коли вона помирала] чорти в такіх козóрках білих».[1788]

Відьми також беруть участь у чортівському весіллі: «Ето мушчини расказивалі. Зайшли вони на ночь, ходилі у ліс, у дрова, да ночєваті осталíся на квартірі у єйó [відьми], а она каже: «Будете саміє, а я поєду на весіллє». А то они таке весіллє робилі. О, а тоди ж були… Була така бура, тож такє покачєло, хороми покачєло, порвало ліс, усє — то ето вона с такім весильїчком ішла. Вони злякаліся, як она казала: «На весиллє пийдемо». Да они повтікали з єтих. [Коли буря] змéї женяца, лихиє, чєрті. Змей і чорт — то ж одно».[1789]

Відьми, котрі мають нібито «того злого», подекуди втрачають здатність контролювати свої дії, повністю підпадаючи під владу «нечистого». Фактично в такому разі зло коїть не сама людина, а той, хто нею керує: «Є вража сила, нечиста, чортова. От, як вбереця в чоловіка, і робить погане, шкоду. От, скаже, шоб тобі жаби наносили мусору, — наносять тобі повну хату мусору».[1790]

Шкоди, яку відьми робили людям, часто не конкретизують, окреслюючи її в загальних рисах. Де вони не подивляться, «там всюди погано», люди слабують, сохнуть тощо. Водночас можна виокремити й певні сталі різновиди вчиненого відьмами лиха:

Відбирання молока. Найприкметнішою рисою відьом вважають відбирання або ж псування молока. Зіпсуте молоко втрачає «спір» (жирність), починає «тягнутися» й смердіти. Відьма зробить і так, що корова доїтиметься кров’ю або «скрутками» — спеченим молоком.

Найактивніші відьми на великі свята, особливо на Різдво, Благовіщення, Великдень, Юрія, Трійцю, Петра та Івана Купала, іноді й на інші, насамперед рокові свята:

— «Перед Благовіщенням, в Великодну п’єтницю — тоді відьми до корови йдут. Котом, собакою».[1791]

— «На Юрія вони йдут збирают від других корів хосéн, молоко».[1792]

— «Ну, вєдьма, то вона погане все зробить. І людям погане зробить. По селі бєгають і молоко не дають. На Яна. Да, саме вдосвіта. Вона втáїцца в жабу, вона в шо хоч втáїцца, та вєдьма».[1793]

— «Як на Івана колесо яке дерев’яне котиться чи вогнене, то кажуть, що то відьма. Кажуть, що могла в кота або в жабу перетворитись».[1794]

Здебільшого на Юрія чи на Івана Купала до схід сонця відьми нібито голі качаються по росі на пасовиську (чи на дев’ятій межі, на «замежках» — траві за полями); «кантарем» або подолом спідниці збирають росу собі в «скопець» (дійницю); «шматкою» збирають росу, де трава, сінокоси, де пасуть корів чи коней; збирають росу в пригорщі голими руками; збирають росу в припіл на «заміжку», по межах, по «синожити», «аби корови пошкодити», «шоб молоко всякеє від людий відбирати»:

— «Вóна што-то знала ўже да вийшла голая і качаласа. То на Юр’я. Гето вона знахаровала… Коров’є молоко ўже вона отнимать научиласа, так ўже вона качаласа по росє. На Юр’єву рóсу коровó випускають. Гето рано, і вона [відьма] вот качалас єшчé до сходу