Вікторія Шевченко - Рейн. Дощинка з проклятого лісу., Вікторія Шевченко

Глава 23. Невдалий день.

За вікном майстерні декана Торвальда плавно кружляли перші сніжинки.

Зима підкрадалася до Аркони непомітно, як досвідчений злодій. 
Я сиділа, схрестивши ноги, на широкому підвіконні, а переді мною, підвішена на срібній нитці, парила моя сукня — темно-синій океан оксамиту з переливами блакитного шовку.

— Ще один стібок, — пробасив декан Торвальд, не відриваючись від своїх записів. — Ти збилася з енергетичного контуру на лівому плечі. Руна "сольвейг" має замикатися на зовнішнє коло, а не на внутрішнє.

Я примружилася, розглядаючи вишивку.

Шістдесят чотири ідеальні руни й одна крива. Звісно, саме її помітив старий дварф.
Очі-рентген, не інакше. Звідки такий зір у дварфа?

Рукою в захисній рукавичці з павучого шовку я торкнулася срібної нитки, і та засвітилася м’яким ліловим світлом, виправляючи неточність. 
Нитка плавно вигнулася, формуючи бездоганне сполучення із зовнішнім енергетичним контуром.

— Остання година роботи, а ви все одно знаходите вади, — пробурмотіла я, але без справжньої образи. — Може, це я навмисно створила асиметрію для естетичного ефекту?

Торвальд підвів на мене погляд поверх хитромудрих окулярів-багатолінзовиків.

— Артефакторика не пробачає недбалості, Рейн. Одна невірна руна, і твоя чудова сукня може перетворитися на… — він зробив виразну паузу, — обвуглену ганчірку. Або, що ще гірше, на елегантне вбрання, від якого за версту тхне магічною невмілістю. — Його густі брови зрушилися. — А я не дозволю, щоб на Зимовому балу студентка мого факультету виглядала як замазура.

Міг би просто сказати, що переживає за мою репутацію. Але ні, треба цей цирк із суворістю влаштовувати.

Я кивнула, повертаючись до роботи. 
Останні два тижні пролетіли в дивній суміші рутини й напруженої концентрації. Життя поступово входило у звичну колію.

Вечорами я допомагала Вагару в ресторані, вдень навчалася, а весь вільний час віддавала підготовці до балу.
Сукня стала нав’язливою ідеєю.  Свого роду заява, мій особистий маленький тріумф над усіма тими пихатими аристократками, які досі шепотілися за моєю спиною.

І найскладніше було зробити так, щоб Кірен її не побачив. 
Мені дуже хотілося зробити сюрприз.

— Розкажи мені ще раз про ту послідовність активації енергетичних вузлів, — промовив Торвальд, підходячи ближче й вдивляючись у вишивку на подолі. Його пальці, на диво витончені для дварфа, злегка тремтіли над тканиною, наче промацуючи невидимі потоки магії.

— Три послідовних натискання на лівий рукав запускають обереговий контур потрійного плетіння, — я показала на тонкий візерунок із переплетених ниток біля манжета, де драконове волосся було майстерно вплетене в срібну канітель. — Активується захист від більшості негативних чар, нейтралізує до трьох слабких проклять і відводить відскік від будь-якого побутового заклинання.

Я провела пальцем по хитромудрому візерунку на правому плечі.

— Три коротких дотики тут, з інтервалом у півсекунди, запускають метаморфозу кольору.

Я використала модифіковану формулу Етіріуса з додаванням місячного пилу в розчин для просочення тканини, що дає не просто зміну кольору, а справжній каскад відтінків у синьому спектрі — від глибокого індиго до опівнічного, з ефектом мерехтіння.

Торвальд схвально хмикнув.

— А це, — я обережно провела пальцем по лінії декольте, де були вшиті крихітні кристали зоряного світла, — активує ефект "зоряної ночі".

Сукня починає світитися, ніби на неї опустилося північне сяйво. І не просто світиться — кожна іскра магічного світіння створює мікроскопічну ілюзію сузір’я. Двісті сімдесят дві точки, кожна — справжня карта нічного неба.

— А захист від зовнішнього магічного впливу? — Торвальд постукав своїми товстими пальцями по столу.

— Вбудований в основний візерунок подвійного плетіння, — я вказала на хитромудрий малюнок, що покривав більшу частину спідниці. — Кожен другий стібок містить частинку драконової луски, розчинену в есенції мандрагори. При спробі накласти заклинання, сукня розсіє до сімдесяти відсотків вхідної енергії, а решту перетворить на посилення захисного контуру.

І ще дещо, про що я промовчу. Маленький трюк із тих книжок, які мені не слід було читати.

Торвальд кивнув і повернувся до свого столу, заваленого кресленнями та схемами рунічних послідовностей.

— А як щодо розподілу енергетичного навантаження? — спитав він, ніби між іншим, але його очі блиснули хитринкою. — Сподіваюся, ти не забула про сімнадцяте правило Каррігейна?

Перевіряє. Вічно перевіряє. Наче я не найкраща студентка його потоку.

— "Будь-який артефакт одягу повинен рівномірно розподіляти магічне навантаження по всій площі, або мати спеціальні вузли відведення надлишкової енергії", — процитувала я. — Звісно, не забула. Ось ці сім малих вузлів по периметру подолу виконують функцію енергетичних клапанів. У разі перевантаження вони скинуть надлишки в землю.

— Що ж, думаю, як курсова робота це більш ніж вражаюче. Особливо з огляду на твою… — він завагався, підбираючи слова, — позанавчальну активність.

Я напружилася. Невже декан дізнався про "Чотири сезони"? Але ж я була така обережна!

— Про що ви? — намагаючись зберігати незворушність, спитала я.

Торвальд усміхнувся, його борода колихнулася, як рудий водоспад.

— Я про твої дослідження в бібліотеці, Рейн. Не думай, що я не помітив, як ти переглядала стародавні манускрипти з магії ткачів, хоча в програмі першого курсу їх немає. — Він зняв окуляри й потер перенісся. — Бібліотекар доповів мені, що ти цікавилася трактатами майстра Каель'Вейна. Небезпечна галузь, навіть для досвідченого артефактора.

Клятий бібліотекар! Міг би й промовчати.

Я зітхнула з полегшенням, що розкрили лише це. Інформація про магію ткачів не була під заборонена, просто це могло наштовхнути декого на здогадку про мої здібності.

— Вибачте. Я просто хотіла…

— Нема потреби виправдовуватися, — він підняв руку, зупиняючи мене. — Зрештою, академія існує для того, щоб давати знання тим, хто їх прагне. Просто… будь обережнішою з тим, що читаєш. Ткачі створювали артефакти в багато разів сильніші. Багато хто вважав їхні роботи недозволено близькими до забороненої магії.