Анна Стоун - Амулет стихій , Анна Стоун

«Я ніколи не зможу перемогти його магією!»

Прикусивши губу, Лера зробила ривок, кинувшись на нього. Хлопчик не очікуючи чогось подібного спочатку навіть розгубився. У будь-якому випадку вона не могла боротися з ним у рукопашну.

— Стій! — від роздумів його відвернув крик принцеси Джуліани, і наступної миті перед очима потемніло.

Не на це чекала Лера, кидаючись на хлопця. Хоч ця ідея їй з самого початку здавалася дурною, але варто було їй торкнутися його руки, їх відкинуло в різні боки силовою хвилею.

Зойкнувши, вона впала на спину і вдарилася головою. Наступної хвилини скроні пронизало страшним болем, а очі ніби заволокло туманом. Вона хотіла закричати, покликати на допомогу, але не могла видати жодного звуку. Її тіло паралізувало.

Туман не розсіювався, але десь у глибині його з'явилися приглушені голоси. Один належав жінці. Лера напружила слух.

— Прошу, заради всього святого! — благала жінка. — Вбий мене, але не чіпайте його!

— Дурна жінка, він ніколи не був твоїм! Більше ти його у своєму безглуздому житті ніколи не побачиш!

Почувся дзвін скла, і все затихло. Наступна фраза змусила похолонути кров у жилах.

— Не вбивайся по ньому! Твоя дитина мертва! — сказав холодний чоловічий голос.

Перш ніж вона могла почути щось ще, видіння зникло. Розплющивши очі, Лера поспішила піднятися на ноги. Хлопчик, з яким вона билася, стояв на ногах, спираючись на лікоть принцеси Джуліани.

Притримуючи учня, жінка підняла руку з чарівним кільцем, направивши його на Леру. Не ставши чекати поки в неї вистрілять, дівчинка начарувала щит і кинулась до Мерліна. Несподівано пролунав оглушливий тріск. Злякавшись, Лера заплуталася в ногах і звалилася на підлогу.

* * *