Тіна Вітовт - Барсику, де мій заєць?, Тіна Вітовт

З мого боку, такий випад, це був провокацією. Чистої води - підбурювання до відвертих дій.

Знав прекрасно, що Ліза не промовчить. Надто вже, моє звернення, звучало насмішкувато. За час проведений разом, достатньо дізнався її характер та деякі звички. Такого вона не пропустить повз вуха. Має обов'язково прокоментувати, як мінімум.

Залишилося надіятися, що її батько не стане поперек нашим намаганням відстояти свої особисті кордони. Інакше... Інакше прийдеться довше грати свою гру та прораховувати нові ходи, а цього робити... ох як не хочеться.

- Чому ж, я також маю свої побажання, якщо вже погоджуюся на договірний шлюб, - невдоволено відгукнулася моя дівчинка, а невдоволення так і бриніло в повітрі відлунням у притихлій вітальні - усі чекали подальшого розвитку подій.

Ліза недобре зиркнула в сторону свого батька. З таким виразом обличчя, що там так і читалося: "тільки спробуй заперечити - тоді не чекай отримати моєї згоди на цю авантюру".

Молодець, маленька, так тримати. Хоча, відчуває моє внутрішнє чуття, що я ще отримаю відповідку, на свій насмішкуваний випад в її сторону. Але впевнений, що переживу її помсту, аби нам усе вдалося, тоді і помста солодкою здасться.

Та і настрій, у Лізи зараз, відповідний для запеклої боротьби. Чого я і домагався.

Якщо ми в даний момент не відстоїмо свій особистий простір, право на самостійне прийняття рішень, то потім буде пізно щось робити. Надалі нас просто не будуть сприймати, як самостійних особистостей. Так і залишимося, в очах родичів, додатком до їхніх договорів, та гарантією їх дотримання.

- Донечко, тобі не варто турбуватися, - подав непевний голос майбутній тесть, - я певен, що усі питання... еее... щодо шлюбу зможу владнати...

- Оце вже ні! - гиркнула Ліза, злобно стріляючи очима, та я помітив хитринки в її очах - вона також веде свою гру. - Якщо це наше майбутнє вирішується, то і владнати усі питання повинні - я та мій наречений!

- Так, звичайно, доню, - м'яко провадив свою лінію її батько, явно побоюючись втратити зговірливість доньки, - ти маєш право знати усе...

- Е ні, не тільки знати, але й виставляти свої умови, - твердо відсікла.

- Отже, якщо ми, з моєю нареченою, - швидко підтримав її, доки ніхто не спохватився, останнє ж слово задоволено смакував, - дійшли згоди у цьому питанні, то ми між собою домовимося. Вже без свідків. Недаремно ж ми пара, а отже жодних третіх осіб немає бути між нами, - з натиском завершив, щоб не з'явилося жодної думки сунути носа між нами.

- Угу, домовитесь... - буркнула моя мама, - але ж ми повинні з'ясувати деталі домовленості.

Дякую, матусю! Сама не знаючи того, вона підвела нас до потрібної стежини. Далі діло піде у потрібному нам руслі, я подбаю над цим.

- Тут, також, у нас будуть свої вимоги, - взявся кувати залізо, доки гаряче, - те що у наші з Лізою особисті справи ви... усі ви, - обвів руками приміщення для кращого засвоєння моїх слів, - не втручаєтеся - ми домовилися! І надіюсь, ніхто не порушить слово нам дане. Також, до нашої майбутньої професійної діяльності - ніхто не втручається! Маріонетками у ваших руках - не маємо бажання виступати!

- Цілком підтримую усі сказані слова, - відгукнулася моя дівчинка, - також, ви не будете тиснути на нас жодним чином. Усі рішення, щодо шлюбу та спільного проживання, ми будемо вирішувати самі.

- Але ж весілля, церемонія... Свято, вкінці кінців, ми можемо організувати? - у розпачі спитала моя мати, для неї усі ці події і їх святкування дуже важливі.

- Гаразд, так і бути, свято буде, але... - пожалів свою матусю.

Вже було видихнула полегшено мати, та після мого "але" напружилася. А я слідкував за реакцією моєї дівчини - вона з нетерпінням чекала мого вердикту.

Знаю, маленька, що хочеш свободи та самостійності, тому і в деяких випадках потрібно буде поступливість зобразити. Краще в малому здати позиції, але вигравати у важливішому.

- ... Але усе має бути з нами узгоджено! Жодного натяку на самодіяльність. Згода?

Вичікувально поглянув на присутніх.

- Я згодна, - знову підтримала мене Ліза, - але хочу усе засвідчити магічним договором.

Наскільки ж ти, моя кохана, не довіряєш людям, якщо таке пропонуєш? Але я цілком погоджуюсь, що цей договір дасть нам змогу влаштувати спокійне життя.

Щоб засвідчити свою згоду підсумував.

- Розумне рішення, враховуючи ваш вчинок, що призвів до цієї розмови. Залишається тільки діло за вами.