Алоїс Ірасек - Скалаки

1886 року вийшов роман «Скали» — про похмурі роки зразу після Білогорської битви,— теж пройнятий духом непіддатливості. Навіть у романі «Пітьма», дія якого розгортається в часи найстрашнішого розгулу єзуїтської реакції, в XVIII столітті — останньому з закінчених творів, дописаному напередодні світової війни,— письменник дає відчути приховану в народі волю до опору.

Мабуть, чільне місце в творчості Їрасека належить темі гуситського руху — доби розквіту і фізичних, і духовних, і моральних сил народу, найгероїчнішої сторінки чеської історії.

Ще в 1883 році виходить повість «Гетьманська слава», в 1887 — «Блажей Хотержинський». Та найвизначніші серед Їрасекових творів на тему гуситства — епопеї «Між течій» (1887 — 1890), «Проти всіх» (1893) та «Братерство» (1899—1909).

У трилогії «Між течій» зображено назрівання, початок гуситської революції. Письменник бачить у ній не бій за релігійні догми, а масовий народний рух, що зродився з великих соціальних потреб. Вожді — Гус, Жижка — виростають із народного руху Змальовуючи юність Жижки, Їрасек показує, з якого засіву кривд зійшла його ненависть.

Роман-епопея «Проти всіх» — картина найбільшого розмаху гуситства. Величчю народних мас, що повстали на бій за свої права «проти всіх» сил реакції — імператора, магнатів своїх і чужоземних, католицької церкви — надихані сцени життя Табора, боїв під Бенешовом, Табором, на Вітковій горі.

Третя гуситська епопея — «Братерство» — оживляє події останнього, словацького, походу гуситів, занепад їхньої сили й слави, Їрасек показує, як розбрат, конфлікт егоїзму ватажків з інтересами мас, жадоба слави й багатства призвели зрештою до поразки гуситів. Разом з тим «Братерство» — пам’ятник великій дружбі чеського й словацького народів.

Монументальні портрети вождів гуситського руху як виразників волі й настроїв широких мас народу створив Їрасек у своїх історичних драмах «Ян Жижка», «Ян Гус», «Ян Рогач». Ці драми, сприйняті народом як заклик до боротьби, мали такий резонанс, що цісарська цензура мусила, заборонити ставити їх на сцені чеських театрів.

Третя з провідних тем Їрасекової творчості — тема змалювання епохи національного відродження. Наприкінці вісімнадцятого століття чеський народ почав прокидатись від довгого животіння в тяжкому чужоземному ярмі, боротись за свою мову, культуру, національне й соціальне визволення.

Від ранніх романів на цю тему — «При герцогському дворі» (1877), «Скарб» (1881) — письменник прийшов до монументальних полотен — п’ятитомної епопеї «Ф. Л. Вєк» (1891 — 1906) та чотиритомної хроніки «У нас» (1896—1904).

«Ф. Л. Вєк» — всеосяжна картина життя чеського суспільства, всіх його верств, що охоплює час від світанку національного відродження аж до кінця наполеонівських війн. Дія епопеї розвивається то в Празі — письменник відтворює образи найвизначніших діячів відродження: Добровського, Видри, Крамеріуса, Тама, вводячи їх із великим художнім тактом у тканину оповіді,— то в тихому провінціальному містечку Добрушці, й не випадково іоловним героєм Їрасек обрав містечкового крамаря, недовченого студента зі знаменним прізвищем Вєк: письменник хотів підкреслити масовий, народний характер руху відродження, особливу роль у ньому провінціальних містечок Чехії, менше понімечених, ближчих до народного життя. Прототип образу Вєка — історична особа, справжній добрушський купець Ф. Л. Гек, скромний діяч національного відродження.

Тло хроніки «У нас» — уже зовсім глуха провінція, рідний Їрасеків Гронов з довколишніми селами. Час — від двадцятих до початку п’ятдесятих років минулого століття. Якщо в романі «Ф. Л. Вєк» наголошувався ідейний бік відродження, то в хроніці «У нас» поряд із національно-культурним найвиразніше виступає соціальний його бік. Письменник малює картини страшної нужди й темноти. Центральна постать хроніки, сільський священик Гавловицький, сам виходець із народу, ціле своє життя не тільки воює з темнотою та забобонами, а й прагне навчити людей побороти нужду, пробитися до кращого життя.

Твори Їрасека на тему національного відродження не тільки з художнього, а й з наукового погляду найкраще, найповніше освітлюють цю добу.

Перелічуючи доробок Їрасека-історика, не можна обминути «Старовинні чеські легенди». Це художня обробка матеріалів стародавніх літописів та фольклорних творів, що в споетизованій формі змальовує різні періоди та події в історії чеського народу, відбиває його погляди, прагнення й сподівання.

Звертався Їрасек іноді й до сучасних йому тем. У романі «На острові» (1888) він палко критикує тодішнє буржуазне суспільство, його егоїстичність, інертність, космополітизм, фразерство. Відбились у цьому творі й ілюзії автора: він накреслює в романі свій ідеал чеського буржуа — працьовитого, енергійного, практичного і водночас щирого патріота й культурну людину.

Життя тогочасного села, його суперечності трактуються в п’єсах «Войнарка», «Батько», що руйнують ідилічне уявлення про чеське село. Драма «Самота» викриває моральний та ідейний розклад чеської буржуазії, що порвала зв’язки з народом, занедбала свої ж, іще такі свіжі, прогресивні традиції.

Звісно, поглядам Їрасека властива була й деяка обмеженість, історичної перспективи він ясно не розумів, і з утворенням самостійної національної держави його розвиток як ідеолога вичерпався. Їрасек жив іще довго (помер письменник 12 березня 1930 року в Празі), але останній його історичний роман «Гуситський король», писаний у 1914—1920 роках, так і лишився недокінчений. Та його історичні твори й далі несли читачам демократичні, революційні, визвольні ідеї. Неминуща їхня вартість очевидна й тепер. У сучасній соціалістичній Чехословаччині Їрасека читають і шанують, і недарма ювілейне тридцятидвохтомне видання його творів символічно назване «Заповітом народові».

«Скалаки» — перша спроба Їрасека в великій прозі. У палітрі художніх засобів молодого письменника ще виразно помітні барви романтизму. Однак у розумінні суспільних проблем, розвитку характерів уже відчутне гостре око реаліста. Їрасек із самого початку своєї літературної роботи розвиває далі, поглиблює реалістичні тенденції творчості своїх учителів і попередників — Божени Нємцової, Вітєзслава Галека.

Багато подій, зображених чи відбитих у романі,— історичні факти: і воєнна руїна, і страшні грози та зливи, що впали на Чехію влітку 1770 року, і голод після них,