Лариса Підгірна - Омбре. Над темрявою і світлом

— Хай Чаша Омбре навіки зникне! Розтане, як ці сутінки! Їй немає місця у цьому світі так само, як зараз немає ні дня, ні ночі! І ніхто ніколи більше не зможе скористатися її силою. Ні на благо, ні на зло! — проказав я, відчуваючи, як морозяне повітря крізь отвір у стелі проникає всередину башти і сонячне проміння засліплює мені очі.

У тому сонячному світлі Чаша Омбре, вмістилище темряви і світла, раптом стала втрачати обриси, прозорішати, срібною парою піднімаючись вгору, назустріч сонячному промінню, поки не розчинилася у ньому остаточно...

"Надзвичайна ситуація сталася сьогодні на території Кам’янецького замку. Під час астрономічного явища, сонячного затемнення, яке анонсували усі українські ЗМІ, на території Старого Міста відбувся потужний землетрус. В одній із башт фортеці, у Новій Східній, стався обвал. Варто зазначити, що це вже не перший обвал у замку, але жертв та постраждалих, на щастя, жодного разу не було. Однак цього разу на нижньому ярусі башти перебували відвідувачі, два чоловіки та жінка. Зараз вони..."

Я клацнув пультом, і екран телевізора згас.

— Я хочу дослухати, що там із ним.

— Із Князевичем? — перепитав я, схилившись над Едітою.

— Так.

— Його арештували. В українських колег завдяки нам достатньо матеріалу, аби засудити його на довічне... Тільки б ваші не спустили справу. Але будемо то контролювати. У французької сторони теж достатньо доказів, тож Князєв сидітиме чи тут, чи у Франції.

— А Чаша? — прошепотіла Едіта.

— Вона зникла, Едіто. Закляття подіяло. Вона просто зникла, розчинилася у повітрі! Ніколи б не повірив, що срібло може випаровуватися, наче вода, якби не побачив того на власні очі. Чи варто було стільки віків танцювати навколо цієї Чаші танці з бубнами?..

Едіта зітхнула. Її пальці торкнулися моєї руки.

— Я звільнилася від свого дару, Люку. Коли ти говорив закляття, я подумки повторювала його за тобою, бо не мала сили говорити. Я попросила, аби ці містичні здібності зникли.

— Це добре... — усміхнувся я. — У тебе і без них чимало талантів! Лікар сказав, що тобі потрібен відпочинок, Едіто, тому постарайся заснути! Ми поговоримо пізніше, коли прокинешся. Я буду тут, із тобою. Ти маєш поспати.

— Я не хочу спати. Я хочу тобі пояснити...

— Тс-с! Я й так усе зрозумів, — відповів я. — Ти почула про затемнення по телевізору у ресторані, коли я пішов слідом за тією трійцею, і сама запропонувала Князевичу спробувати дістати Чашу. Я чув, як він телефонував тобі. Просто не второпав одразу...

— Так... То був шанс, — кволо проказала вона.

— Але як Князевич дізнався про ці твої здібності?

— Випадково. Я розповіла йому якось. Вважала, що він друг...

— Друг... — із посмішкою промовив я.

— Що тепер буде, Люку? — проказала вона.

Я торкнувся її волосся, провів пальцями по обличчю. Обпечена долоня вже не боліла.

— Все буде добре, — відповів, цілуючи її. — У всякому разі, з нами. Більше ніяких таємниць і світло-тіней. Просто життя. Я і ти. Разом. Над темрявою і світлом...

12.11.2016

Кам’янець-Подільський

Лора Підгірна — письменниця, громадська діячка, випускниця історичного Факультету КПНУ ім. Івана Огієнка. Працює у жанрі Українського історичного вестерну. Її успішним дебютом стали два перші романи із серії "Пригоди Марка Шведа". Представлений історично-авантюрний роман є лауреатом міжнародного літературного конкурсу "Коронація Слова-2017" У номінації — "Романи" і ще одним зізнанням авторки у любові до історії рідного Поділля.

Кам’янець-Подільський, 2016 рік.

Архівний ревізор Едіта випадково знаходить вцілілі кдейноди ордену лицарів Храму, однак на цю тему накладене неофіційне табу, а знахідка веде її далі, до загадкового артефакту, який свого часу тамплієри привезли на Поділля. У розгадці таємниці Едіті допомагає католицький священик, отець Люк. За містичним артефактом полюють спецслужби й таємні товариства. Минуле та сьогодення переплітаються. Нитки, що пов’язували історії і долі багатьох людей у минулому, одна за одною тягнуться до тих, хто мешкає у Кам’янці-Подільському сьогодні. Старовинне підземелля Кам’янецького замку перетворюється на поле битви добра і зла. Герої проходять випробування, але чи ті, хто називає себе друзями, є такими насправді? Вірити можна тільки собі, бо ціною пошуків Чаші Омбре може стати власне життя...

Джироламо Савонарола — флорентійський поет, монах-домініканець, антимодерніст; у 1494 році проголосив Христа королем Флоренції і за підтримки Франції заснував Флорентійську теократичну республіку.

Святий Альберт Великий — німецький