Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

у Варшаві, 31 жовтня 1934. — До Кураторії Львівського Шкільного Округу у Львові. — Міністерство не згодне надати п. Бруно Шульцові, вчителеві Державної Гімназії у Дрогобичі, оплачувану відпустку на 1934/35 навчальний рік». Відмова не містить обґрунтування рішення.

440

Відпустку за станом здоров'я було надано від 30 серпня до 15 вересня 1934 року. Додається довідка: «Доц. Др Станіслав Лясковіцький, Львів, вул. Костюшка, 6. — Львів, 24 VIII 34.  М е д и ч н а   д о в і д к а.  Пан Бруно Шульц страждав хронічним запаленням сечового міхура і ниркової миски та передміхурової залози […] не здатний до праці ще впродовж 3–4 тижнів».

441

Лист із клопотанням про десятимісячну оплачувану відпустку був надісланий до Львівської Кураторії за посередництва дирекції гімназії, яка також переказала свою підтримку прохання Шульца: «Дирекція подає в додатку прохання п. Бруно Шульца […] про надання йому оплачуваної відпустки […]. Прохач є сумлінним учителем, ревним у виконанні своїх обов'язків. Він працює над поглибленням свого фахового курсу, а також займається написанням роману та новелістичних текстів. Дирекція, переказуючи клопотання прохача з прихильним висновком, просить призначити на час його відпустки відповідного вчителя […]. Директор Тадеуш Каньовський».

442

Врешті-решт Шульц отримав оплачувану відпустку тільки на півроку (1 січня 1936 — 3 червня 1936) через труднощі в пошуку заміни.

443

У той сам час директор Тадеуш Каньовський написав до Кураторії листа щодо цієї ж справи: «П. Бруно Шульц, обміркувавши це питання, повідомив письмово, що  н а   н е о п л а ч у в а н у   в і д п у с т к у   п о г о д и т и с я   н е   м о ж е,  а це зумовлено його домашніми обставинами, адже він має на утриманні родину з трьох осіб (сестра з дітьми без жодного забезпечення). А тепер його фінансове становище стало для нього ще важчим, позаяк опора їхньої родини, с.[вітлої] п.[ам'яті] інженер Шульц навесні помер […]».

444

На прохання про переведення до Варшави Варшавська Кураторія листом від 9 вересня 1936 року відповіла: «Кураторія не має змоги виконати клопотання п. Бруно Шульца щодо переведення його до Варшави». На листі Шульца за 2 липня 1936 року занотовано: «Варшавська Кураторія листом від 9 IX 1936 відповіла, що вакансії відсутні».

445

Йдеться про незавершений і втрачений роман Месія (Mesjasz).

446

Йдеться про збірку Санаторій під клепсидрою, опубліковану у видавництві «Rój» (1937).

447

Йдеться про Процес Франца Кафки («Rój», 1936). Див. примітку 7 в листах Шульца до редакції «Sygnałów» (у електронній версії — прим. 181).

448

Справа переведення до Львова, про що далі клопотав Шульц, так і не була втілена, хоча зі збереженого документа випливає, що для того були певні шанси: «Враховуючи мистецько-літературні таланти п. Шульца, II В.[ідділ] [Кураторії ЛШО] підтримує його прохання про переведення до Львова, зазначаючи, що в державних гімназіях немає вакансії вчителя малювання. Прохач міг би плідно працювати в загальній або професійній школі, до якої можна було би його перевести. — Львів 28 XII 1936».

449

Прохання Шульца про дозвіл навчати малювання — три години на тиждень — в іншій дрогобицькій гімназії було зумовлене потребою збільшити кількість навчальних годин до ліміту, якого вимагали положення про роботу вчителя. Дирекція Державної Гімназії в супровідному листі підтримала клопотання Шульца: «Прохач має в Державній гімназії 27 годин, а у приватній гімназії ім. Стернбаха матиме 3 години, тобто разом 30 годин на тиждень. Він є сумлінним і ретельним учителем. — Директор Т. Каньовський».

450

Український переклад книжки Є. Фіцовського опублікований у 2010 р. (Єжи Фіцовський. Регіони великої єресі та околиці. / Пер. з пол. А. Павлишина. — K.: Дух і Літера. 2010. — 544 с.), згаданий нарис на с. 185—193. — Прим. пер.

451

Дебора Фоґель (1900—1942), котра означила своє місце в польській літературі лише однією книжкою, томом новаторської, філософсько-ліричної прози Цвітуть акації (Akacje kwitną, 1935), є постаттю майже незнаною навіть для літературознавців. Нагадати про її присутність і в літературі, і — передусім — у житті Бруно Шульца варто (не применшуючи її власних мистецьких осягнень) бодай тому, що вона є співтворцем постання Цинамонових крамниць.

Про помітну роль, яку Фоґель відіграла у дружбі, розмовах і рясному листуванні зі своїм приятелем із сусіднього Дрогобича, уже йшлося у Вступі до «Книги листів». Можна — дуже довільно та приблизно [див.: Регіони великої єресі та околиці Єжи Фіцовського, розділ «Праісторія та створення «Цинамонових крамниць»», с. 59—64] — реконструювати той епістолярний діалог шляхом зіставлення подібних тематичних мотивів (манекени, тандита, «подібність матерії до шматяної ляльки»), а водночас відмінних, іноді діаметрально протилежних інтерпретацій власне тих спільних сюжетів, образів, письменницьких зацікавлень обох партнерів у діалозі. Така конфронтація Трактату про манекенів із Цинамонових крамниць і збірки Цвітуть акації, мабуть, містить сліди листування між Деборою Фоґель і Шульцом, листування, яке було знищене у Львові та Дрогобичі. Тож тут варто доточити короткий життєпис Дебори Фоґель.

Вона народилася в 1900 році в невеликому галицькому містечку Бурштині. Під час Першої світової війни опинилась, як і Шульц, у Відні. Іспит на атестат зрілості здала у Львові, в єврейській гімназії. Дебора була набагато тісніше пов'язана з осередками єврейської культури, ніж Шульц, котрий навіть не знав мови своїх предків. Батько Дебори був службовцем Єврейської громади та керівником сирітського притулку у Львові. Дівчина здобула в університеті філософську освіту, слухала лекції професора Казимира Твардовського. У студентські роки постали її перші літературні спроби. Пізніше під впливом середовища і друзів почала багато читати на їдиші, поступово знайомитися з єврейською літературою, яка до того була їй чужа (її батько, будучи вченим-гебраїстом, ставився до їдишу неприхильно, вважаючи його «мовою простолюду»). Захистивши докторат, подорожувала Європою — відвідала Стокгольм, Берлін, Париж. Повернувшись до Львова, Дебора почала писати літературні твори їдишем та встановила близькі контакти з єврейським культурним середовищем. Перші єврейські вірші, які вона опублікувала, написані — через погане володіння їдишем — польською, а відтак перекладені її подругою Рахелею Ауербах. Як шанувальниця та знавець образотворчого мистецтва, Фоґель також писала відгуки на виставки — дещо пізніше і для львівських «Sygnałów».

У 1930 році виник літературно-художній журнал «Cusztajer», навколо якого згуртувалися видатні таланти: поет і маляр Бер Горовіц, єврейська поетка Рахеля Корн, Дебора Фоґель, Рахеля Ауербах, поет, художник і критик Герш Вебер тощо. В першому та другому числі того журналу було опубліковане дослідження Дебори Фоґель Тема й форма в мистецтві Шаґала (Temat i forma w sztuce Chagalla), у другому числі вона опублікувала також репродукцію малюнку Бруно Шульца, одного з двох, які з'явилися в цьому виданні. Втім, часопис перестав виходити у світ усього лише після трьох чисел у 1931 році.

Фоґель працювала викладачем психології в гебрайській учительській