Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

У розпал цього хаосу я опинився над суцільним потоком тварюк, що лізуть на місто. Турелі працювали на всі боки, схоже тут зібралися тварюки з усіх аномалій. Це було скупчення рептилій, інсектоїдів та інших бачених мною тварин. Вони кидалися на стіни міста із захисниками із завзятим ентузіазмом, я намагався прикривати з повітря такі точки, стріляючи у такі центри скупчення тварюк. Вибухова хвиля розкидала шматки тіл на всі боки, гармати били точно в ціль, та й тут складно було промазати, приголомшені істоти розбігалися, але пізніше знову потрапляли під дію ляльковика, він швидко перехоплював управління і відправляв знову в бій.

І схоже йому не сподобалася наша повітряна присутність, посипалися удари псі, від якої трохи паморочилося в голові, але псі каміння, їх у нас було понад двадцять, поглинали частину ударів. Кіт уже зорієнтувався в місцеперебуванні небезпечних псі супротивників, і після цього і я вже простих не чіпав, а бив тільки по псі активних тварюках, координуючи атаки із захисниками міста.

Перш ніж вони встигли ще завдати псі ударів, серія скоординованих ракет вдарила у фланги та по великих тваринах, змусивши їх розбігатися і розлітатися на шматки на всі боки. Я бачив радість захисників у центрі командування захистом, начальник охорони міста Мак, віддавав нові команди у зв'язку з постійно швидкоплинною ситуацією. Разом ми продовжили захист і атаку, приголомшуючи аномальних тварюк узгодженим вогнем плазмових гармат по скупченнях і по передбачуваному розташуванню ляльковика, поки атака не захлинулася.

Битва тривала всю ніч, але до світанку ми взяли ситуацію за містом під контроль. Тварюки, що залишилися, відступили, розчинившись у тінях ранкового сонця, розбіглися туди, звідки вони прийшли, в пустелю. Ціна була висока, загинуло кілька десятків жителів і захисників, прорвали оборону в кількох вежах, але місто вистояло.

Коли зійшло сонце, всі зітхнули з полегшенням, а під стінами міста відкрився побитий вибухами ландшафт з великою кількість вбитих тварин. Безпосередня загроза була відвернена, і на цю мить мешканці були в безпеці. Ми посадили в місті корабель, провели регламентні роботи, завантажили запчастини до супутникового зв’язку, заправили та перезарядили корабель із кіборгом, я уже збився з рахунку який раз. Зустрілися з іншими захисниками в місті, ті були виснажені, але не переможені.

До нас підійшов Бор, у його очах читалась вдячність за допомогу. 

- Ми дякуємо вам. - сказав він. - Без вас ми б не впоралися. Після збору інгредієнтів буде вам виділена винагорода за битву.

Кіборг кивнув. 

- Ми завжди зможемо допомогти, якщо буде в нас можливість. - відповів він. - А зараз прошу нас додатково озброїти, нам потрібно вирушати назад у форт. Там теж могли напасти в ночі, поки ми тут воювали.

- Так, зараз усе зробимо, ще раз дякую, ви найбажаніші гості в нашому місті. - сказав той і втік, чимось мені не подобався цей глава.

До нас підійшли ще Гор з Маком, подякували, та через кілька годин я повів корабель у форт. Зі стін міста нам привітно махали та кричали щось у слід захисники міста, мене не полишало відчуття гордості за допомогу і товаришування, все ж таки зробили добру справу врятували багато життів. Билися з грізним й численним ворогом і вийшли переможцями. Але часу на відпочинок поки що не було. Аномальні тварини все ще десь бігали по пустелі разом із ляльковиками та куди він спрямує свої залишки орди мені було не зрозуміло. А також не зрозуміло звідки вони в такій кількості беруться, і поки це не з'ясувати, та не покласти цьому край, ця боротьба буде далека від завершення.

Повернулися у форт, тут було вранці спокійно, а вночі відбувся невеликий набіг неорганізованих тварюк, схоже, вони приходили поласувати своїми родичами. Сморід на території селища був нестерпний, хоча й половину тварин кочівники та мисливці переробили. Лікування людей проходило нормально і були вже перші відновлені, що хвалилися відновленими пальцями та руками. Роботи, звісно, ще було багато, але кочівники, як я так зрозумів, десь на місячний цикл погодилися побути тут, допомогти з ремонтом селища і відновити свою техніку і вилікувати людей.

Я був не проти, роботи вистачало, а нам з Техом і Оллі треба було збиратися в дорогу. Настав час відводити аграфку в її світ. За ті кілька днів, що залишилися, ми відремонтували наш новий абордажний бот, перевірили кур’єра та відігнали його в ангар бази. Поховали всіх загиблих у морі, в одній могилі, а кочівники спорудили насипний курган, та на верх затягнули ботом великий камінь, на якому намалювали якусь незрозумілу для мене фігуру. Тепер, коли вийдеш подивитися на висохле море з урвища селища, одразу впадає в око своєрідна стела серед піску. Інші вірування і традиції поховання, хоча начебто і в нас скіфи кочівники теж так робили кургани. Гаразд не будемо лізти в чужу культуру зі своїми фантазіями. У форті, поки що, буде достатньо озброєння якого ми завезли з кораблів, які впали на планету, бо на найближчій території ще бродять сотні, а може й тисячі аномальних тварюк. Вони розбіглися по всій пустелі, дальні датчики реєстрували одинаків та групи, що блукали в пошуках здобичі. Я з командою навіть кілька разів літав на боті, на своєрідне сафарі, з вилову бродячих тварин, та перевіряв навколишню територію.

Великих груп, які б рухалися цілеспрямовано, ми не знаходили. Я вважав, та й ШІ теж прораховував імовірність, що поки на дорогах між містами буде спокійно, ніхто не буде до нас лізти якийсь час. І ми зі спокійною совістю почали збиратися в похід, набрали порожніх псі кристалів для зарядки в іншому світі, деяке обладнання, компактну платформу для перевезення вантажів, запасні елементи живлення, запаси їжі та зброю. Загалом все, що могло стати в пригоді в мандрівці іншим світом, хоча скільки не бери, завжди знайдеться щось, що обов'язково не взяв. Йдемо я, кіт, кіборг, Оллі, Ліка та Іс.

На господарстві у фоті залишався Курт, а на базі Мор, а контролювати їх усіх буде ШІ. За ідеєю всі мають впоратися, якщо не буде нашестя аномальних тварин. Захисту, що в коридорах бази, що в селищі задосить, тут тільки залишалося грамотна все використовувати, а також перебирати та ремонтувати все нами привезене.