Скотт Ферріс - Інґа

паскудний настрій батька, якого піддавав остракізму президент Рузвельт. Здається, ця безкінечна ворожнеча між ним і Кеннеді вплинула на те, що Рузвельт особисто наказав продовжувати розслідування справи Інґи, навіть після того, як службовці ФБР, включно з Гувером, дійшли висновку, що вона вичерпала себе.

Джек наполегливо закликав Джо-старшого зробити кроки в реабілітації його публічної репутації, заплямованої закидами у боягузтві через пораженські настрої Кеннеді як посла у Великобританії. Настанови Джека надихнули батька четвертого березня написати Рузвельту ще раз, пропонуючи свої послуги, як інші патріоти, що брали лише долар за рік роботи. «Джо-молодший і Джек служать, а я вважаю, що мій досвід у ці критичні часи може стати в пригоді на якійсь посаді», — заявив Кеннеді Рузвельту{718}.

Рузвельт, який завжди любив двозначності, відповів листом, який Кеннеді сприйняв як заохочення. Він одразу ж, 12 березня, вилетів у Вашинґтон на зустріч із президентом. Але коли поширився поголос, що Рузвельт розглядає призначення Кеннеді на якийсь пост, Білий дім накрила лавина протестів. Негативна реакція була величезна, і Рузвельт зрозумів, що не може дати Кеннеді якийсь достатньо престижний для нього пост, який би потребував слухання чи схвалення у Конгресі.

Тому він запропонував Кеннеді скромне місце у Комітеті з питань судноплавства, де б той лише розбивав шампанське об кораблі під час спуску на воду. Джек порадив прийняти пропозицію, добре працювати і перетворити свою посаду в щось суттєвіше, проте Кеннеді-старший образився, що йому не запропонували місце з ширшими повноваженнями і відмовився. Рузвельту «не сподобалося», що Кеннеді був таким затятим{719}.

Відмова Джо-старшого очистити свою репутацію змусила Джека і Джо-молодшого (а його навчання на курсах пілотів BMC вже майже завершилося) ще більше бажати піти в бій, і якомога швидше розвіяти думку, що Кеннеді — боягузи. Давній друг Джека Торберт Макдоналд, який тепер виконував у армії таку саму нудну кабінетну роботу, сподівався приєднатися до нього. «Ми швидко увіллємося в ряди енергійних людей середнього віку… кинемо до біса роботу, призначену для старих», — писав Макдоналд{720}.

Джек, однак, стикнувся із величезною перешкодою на шляху до війни. Щоб послабити хронічні болі в спині, він записався на фітнес-програму Чарлза Атласа і написав Біллінґсу: «Гадаю, я вже швидко рухаюся до ЗДОРОВ’Я, СИЛИ і ОСОБИСТОЇ МОГУТНОСТІ, що б вона не означала»{721}. Але вправи мало допомагали, і наприкінці березня його біль в спині та шлункові спазми стали такими сильними, що йому дали лікарняний на десять днів — звернутися до фахівців у клініці Майо і в Бостоні.

Однак спершу Джек полетів у Палм-Біч утішити батька і побачитися з другом із часів свого нетривалого навчання у Стенфорді на ім’я Генрі Джеймс. Саме тоді Джек заінтригував Джеймса розповідями про вродливу, гарячу, сексуальну Інґу, яка, можливо, була шпигункою. Джеймса вразило, що друг не утік від неї стрімголов, і попередив Джека, що той ризикував в’язницею, якби довели, що Інґа — ворожий агент. Але коли Генрі ще раз спитав, чи Джек справді припинив з нею стосунки, то «він лише подивився на мене. Не сказав “так”, і не сказав “Ні”»{722}.

Без Інґи Джек зустрічався із кількома жінками, включно з давньою подругою Шарлоттою МакДоннелл, допоки не з’ясував, що та не сприймає дошлюбний секс. Попри записи в деяких біографіях Кеннеді, МакДоннелл казала, що Джек ніколи не просив її руки, бо «ніколи не кохав мене. Йому подобалося так думати, коли справи йшли кепсько і нікого поруч з ним не було, але насправді не кохав»{723}.

Інґу схвилювали новини про поганий стан здоров’я Джека і про те, що він розмірковував над порадою фахівців зважитися на ризиковану операцію на хребті. Але запит Джека на шестимісячну відпустку відхилили і наказали натомість пройти додаткове обстеження в Чарлстонському госпіталі BMC.

Інґа сумнівалася, що може ще якось допомогти, крім свого дружнього ставлення і тамування болю сексом, а натомість її присутність могла значно підірвати кар’єру Джека. Тож вона обмежилася схвильованим листом у фривольному тоні, який так подобався Джеку: «Ми не хочемо, щоб наші кохані страждали, але позаяк операція зробить з тебе кращого гольфіста, то ти, можливо, врешті-решт станеш щасливішим, хоча поки що може бути неприємно»[59] {724}.

Спираючись на доноси домовласниці Інґи, ФБР вважало, що Джек провів дві ночі — на п’ятницю і суботу — в її квартирі, перш ніж Інґа виїхала в Ріно, але це неможливо{725}. Через фізичний стан він не міг подорожувати, бо того самого дня, коли Інґа поїхала (12 квітня), готувався лягти у госпіталь BMC в Чарлстоні. Ймовірніше, що чоловіком, який провів ніч у Інґи, був Нільс Блок. Уночі, та ще й через замкову щілину, статурою і кольором волосся він трохи нагадував Джека.

Ріно — найбільше місто в Неваді із населенням понад 20 тисяч (тоді Лас-Вегас був ще п’ятитисячним хутором) вважалося столицею розлучень Америки. Розлучення перетворилися на стимул розбудови економіки. У 1930-х роках Невада здебільшого була штатом з найменшою кількістю населення, ледь 90 тисяч осіб — половина від числа населення Вайомінґа — другого штату знизу в списку. Жадаючи привабити новий бізнес і нових мешканців, у 1931 році законодавчий орган штату прийняв два закони: одним дозволявся ігорний