Rada Lia - Зоряна та двері в просторі, Rada Lia

Розділ 73. Життя після перемоги світлих сил.

Пройшло 2 місяці. Зоряна насолоджувалася останніми сонячними днями перед навчанням, готуючись також складати іспити до художньої школи. Її нарешті відремонтували через рік після обіцяної дати. Увесь свій вільний час вона проводила наодинці на вулиці, де раніше гуляла зі своїми улюбленцями — Шариком, Риком та Тим псом. 

Руденька присіла на зеленій соковитій травичці, задивившись на пухкі білі хмаринки, які швидко пропливали по чистому блакитному небу. Раптом двері підвалу привідкрилися. Її серце завмерло:

— Шарик, — прошепотіла дівчинка. А наступної миті туга стиснула її серце. То був якийсь інший безхатній собака. Він повільно піднявся східцями й, не звертаючи на Зоряну уваги, побіг далі у своїх справах…

 

Авіджа пояснив їй при зустрічі, що завдяки їхній перемозі над Алоїзою, почав відновлюватися баланс темних і світлих сил в сторону добра в природі. Саме тому, по всьому світові припинялися війни й ворожнеча між людьми. Але для загального блага та врятування планети від загибелі цього все ще було замало. Попереду їх чекало немало тяжких битв з іншими темними чаклунами в інших королівствах, які тепер будуть напоготові. Їх знищити буде набагато важче. 

Дівчинка вже тиждень сиділа вдома й не навідувалася в королівство Алоїзіада, яке, до речі, тепер іменувалося Авіджуадою та знову належало світлим чаклунам. Зоряна більше не користувалася чарівними дверима та не зустрічалася з Пенелопою, Міхою, Жаном та Беллою. Однак, друзі регулярно писали їй про останні новини й про все, що з ними відбувалося.

Пенелопа тепер офіційно навчалася чаклунства та допомагала Авіджі в магічному світі. Вона нарешті була вільна й надзвичайно щаслива. Темний чаклун Акін втік у невідомому напрямку. Втім всі розуміли, що рано чи пізно він знову повернеться. Можна було сказати, що Міха тепер теж був вільний, але насторожений й постійно очікував на повернення Акіна. Авіджа ж повністю матеріально забезпечував підлітків, тому їхні сім’ї від цих змін не постраждали. 

Та не все було так добре, як хотілося б. Не всі королівства стали підконтрольними світлим чаклунам. А Белла та Жан залишалися на службі в темних відьмаків і їхнє звільнення було ще під питанням. Мало того, темні чаклуни почали їх підозрювати в зраді. Остаточний бій між світлими та темними силами був ще попереду. Іноді Зоряна згадувала Морана, який допоміг їй знищити тітку. Вона роздумувала в якому куточку світу він міг би зараз бути та чи вони ще коли-небудь зустрінуться.  

Що стосується тітки Ліди, то її розшукували по цей час. Її діти звернулися до поліції, тож зараз велися активні пошуки в селі, де вона жила, та в сусідніх місцевостях. Коли Руденька бачила, як переживають двоюрідні брат і сестра, щось стискалося в неї всередині. «Я не могла вчинити інакше, — говорила вона собі подумки, — вона ж збиралася вбити мого тата, зруйнувати світ. Я правильно вчинила!» Після знищення тітки, татові й справді значно полегшало. Він знову себе добре почував. Міг багато ходити та працювати. Хвороба ще не повністю відступила та лікарі зазначали, що якщо так піде і далі, він може остаточно одужати.

 

Увечері Руденька дивилася з батьками телевізор. У новинах ведуча урочисто повідомила, що вже ведуться переговори про припинення війни. Сльози виступили на очах мами й вона посміхнулася:

— Скоріше б вже настав хоча б тимчасовий мир та спокій.

У відповідь на її слова тато ніжно обійняв маму й притиснув до себе:

— Все буде добре. От побачиш.

Зоряні ж в цей час прийшло повідомлення на телефон від Оксанки. Дівчинка писала, що найближчим часом вона з мамою збирається повернутися до України. 

«Значить все справді добре, — подумала Руденька, переводячи погляд з телефону на батьків. — Вихід справді є, якщо боротися й стукати у всі двері. Особливо ті, що самі відчиняються». Вона посміхнулася, згадавши як чарівні двері відчинилися перед нею рік тому.

 

І наостанок…

Зоряна прокинулася від аромату смажених млинців, які готувала на кухні мама. Дівчинка насилу розліпила спочатку одне око, обвела ним навколо, а потім відкрила друге. Вона широко посміхнулася, вскочила з ліжка, натягнула лосини й футболку та побігла на кухню. Там на неї вже чекала чашка ароматного какао та повна тарілка смачнючих млинців з полуничним варенням. За столом сиділи тато з мамою й з посмішкою обговорювали плани на наступні вихідні. Мама посміхалася, а її блакитні очі, через величезні окуляри, дивилися на доньку з чоловіком з лагідністю та любов’ю. 

— Ой погляньте, — несподівано вигукнула мама, збуджено підстрибуючи на стільці та показуючи пальцем у вікно. Зоряна з татом обернулися й побачили, що у відчиненій квартирці сидить великий сизий голуб, тримаючи маленьку рожеву квіточку в дзьобі. Якийсь час птах уважно споглядав родинне коло, а далі випустив квітку на підвіконня та спокійно полетів собі геть.

— Ой, це точно знак! — знову радісно вигукнула мама. — Це третій птах, що прилітає до нас, голуб миру й зараз йде третій рік війни. Таких збігів не буває! Війна в цьому році закінчиться!

Тепер мама Зоряни вже вірила в магію та знаки.

Після сімейного сніданку Руденька вибігла на вулицю. Вона збиралася йти на зустріч зі своєю подругою з Херсону Лізою, яка найближчим часом, разом з батьками, мала повернутися назад до свого міста, коли почула, що її хтось кличе. Дівчинка повернула голову й побачила, як до неї з підвалу швидко вибігає чаклун Моран, махаючи руками та відчайдушно намагаючись привернути її увагу. Зоряна здивовано застигла, а Моран, наблизившись до Руденької, захекано промовив: 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍