КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА - Сучасні амазонки, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

  - Так і є, пані Травень. Вам цей халат в квіти більше пасує, ніж суворий діловий одяг. Хочете какао? Ось, і трохи лимонного пирога. Ми з моїми друзями розплутували іншу справу і випадково натрапили на докази проти Ваших колег. Щоправда, я не певна, - додала Ра Он, показуючи відео в ноутбуці, - що суд прийме такі докази.

  - Я не піду до суду. Я хочу владнати цю справу з Магічним Інтерполом, не привертаючи уваги суспільства до нашої організації. І мені треба було знати, хто з МІ їм допомагав.

   - Ось, все тут. Не розумію, як вони не перевірили, що їх не фільмують, - сказала Веста.

   - Ну, вони занадто самонадійні. В МІ беруть лише потужних магів, ось вони і повірили, що - всемогутні. Я хочу розпустити амазонок і  передати всі артефакти в МІ. Вони теж не всі чесні, але я не думаю, що такі магічні речі повинні бути в руках дилетантів. В МІ хоч відносно надійна охорона.

   - А я все думала, чому Ви залишилися після того, як вони зацькували Риту, - сказала Веста.

   - Я хотіла проконтролювати, щоб гроші дівчат нікуди не зникли. Але боюся, мені це не вдалося, як слід. Боюся, Ра Он твої гроші не повернуть. – Ра Он голосно зітхнула. – Але я спробую зробити все що можу, щоб повернули хоча б частину. А що ви розплутували? Смерть Зіни?

    - Так, - кивнула Веста, а на її очах з’явилися сльози. Амі погладила подругу по руці. Веста сумно посміхнулася. – Злий дух вирвалася з Потойбіччя і вселилася у дівчину. Тож, вона вбила Зіну, бо думала, що та – чаклунка Ія. А коли зрозуміла, що помилилася, злий дух заховалася в печерах та спробувала знайти і вбити Ію вже цього року. Вона чомусь може це зробити лише один раз на рік. Але спільними зусиллями ми її відправили до пекла, - вона сумно посміхнулася. Вони так домовилися між собою, щоб навіть пані Травень не знала, що чаклунка Ія це – Андромеда.

   - Вибач, Весто, я наказала патологоанатому сказати, що то було самогубство, бо підозрювала, що кимось заволодів злий дух. Хто та дівчина?

   - Ми домовилися, - пояснила Ра Он, - не казати хто це. Бо та дівчина цього не пам’ятає. Але це не ми і не Рита, якщо Вас це хвилювало.

    - Так, я розумію, - кивнула пані Травень. – Ні, це не могла бути Рита, бо вона весь минулий рік була закордоном. Бачу, ви вчотирьох – дуже вправні. Особливо Б’янка. Може, покажеш нам своє справжнє обличчя? – «Б’янка» смикнулася. – Та годі вже! Щойно твою магію не було прийнято, Рита одразу здогадалася, що ти  – хлопець. І я зателефонувала мамі справжньої Б’янки до Італії. Тож, вас розкрито, пане Ікс!

   - А все тому, що той, хто зробив замовлення, забув розкрити мені всі хитросплетіння буття сучасних амазонок, - сказав Радомир і з докором подивився на Весту. Дівчині вистачило совісті почервоніти. – Але, як Ви змогли зв’язатися з пані Фрателлі? Мій роботодавець мав зробити так, щоб до неї ніхто з сучасних амазонок не міг зателефонувати.

   - Очевидно він так і зробив. Але фокус у тому, що я телефонувала з італійської амбасади.

   - Бачу, - зітхнула Андромеда, - щоб не викрили, у таких справах, треба прораховувати всіх і вся. Але чому Ви не «здали» Радомира?

   - Бачу, ви вже втрьох знаєте, що то – хлопець, - зітхнула пані Травень. – Я знаю, що на перший погляд здаюся сухою та не романтичною, але я припустила, що він тут через кохання… до вбитої Зіни.

   - Не через це, - здригнувся Радомир.

   - Знаєте, - звернулася пані Травень до дівчат, - ваші мами дружили втрьох. І мені шкода, що твоя мама загинула, - звернулася вона до Вести, що смикнулася, - декілька років тому. Але у неї виросла дуже гарна та розумна донька.

   - Знаєте, ми ще виявили, що це не моя мама вкрала перстень з візерунком Змієногої богині, - сказала Андромеда. – Мені байдуже, що про неї думають інші, але я хотіла, щоб Ви це знали.

   - Думаю, я завжди це знала, - посміхнулася пані Травень. – Уляна може була трохи дивною, бо вона – мрійниця, а я – людина справи. Але вона завжди була чесною і не здатна на крадіжку. Хтось її підставив. Думаю, перстень продали на чорному ринку.

   - Так! Не повірите, але ми і це з’ясували! – Сказав квартет.

   Андромеда, Ра Он, Веста та Радомир сиділи у тому кафе на відкритому повітрі, де Радомир призначив зустріч Андромеді. Загадковий представник загадкової організації мав незабаром приєднатися до них.

   - То, - уточнив Радомир, - хто були всі ті люди, які були поруч із тобою?

   - На моїх колінах - мій коханий скіфський принц. А ще його друг, який був моїм рідним братом-близнюком і його дівчина, яка була молодшою сестрою мого коханого. Деталей я не пам’ятаю, але ми вчотирьох втекли від амазонок та від батька мого коханого. Він, тобто король, хотів одружити свого сина на принцесі сусіднього племені.

   - Стривай! – Схопилася за голову Веста. – Як це: «брат» та «сестра»? Хіба амазонки не були іншим племенем, відмінним від скіфів?

   - Вони були суто жіночим племенем. Але для продовження роду, їм були потрібні чоловіки. Тож, коли народжувалися хлопчики, вони віддавали їх племені чоловіків, а дівчат залишали собі, - пояснив Радомир. – Твій брат теж був чаклуном?

   - Я зараз не пам’ятаю, - струсонула головою Андромеда. – Але мені чомусь здається, що він закохався у сестру мого чоловіка, і через це, все це і почалося. Я була єдиною могутньою чаклункою. Тож, коли я втекла, вони за гроші винайняли ту скіфську відьму, злий дух якої ви бачили. Вона зробила так, щоб ті, кого я любила не могли рухатися та вмирали повільно, прямо у мене на очах. Мене вона залишила живою, щоб дізнатися, чи я не вагітна. Тоді б вони забрали дитину, а мене, - вона здригнулася, - хотіли продати у давньогрецький порт, бо думали, що коли я віддалася принцу, то втратила свої магічні сили. Але в цьому випадку, - звернулася вона до Ра Он, - ти була права: мої магічні сили залишилися при мені. Але ти помиляєшся, моє кохання, до мого принца, не дитяче, я справді заради нього готова на все, - вона взяла найкращу подругу за руку. – І я сподіваюся, ви мені допоможете його знайти. Хоча, Ра Он і проти цього.