Катерина Дако - Зламати ляльку Loly, Катерина Дако

* 13.2 *

 

- Прикинь, я виграла путівку! - кричала подруга, ще навіть не зайшовши в квартиру з під'їзду. - Там магазин відкрився новий, взуттєвий. Я зайшла, доглянула собі пару крутих туфель, вирішила купити. А в них лотерея для перших ста покупців. Призи усілякі. І я путівку виграла! В Турцію! На травневі свята! Круто ?!

Так, це було справді круто! Лола, яка ніколи нічого ніде не вигравала, але сильно і не засмучувалася із цього приводу, була щиро рада за подругу.

- Але ж ти головне не чула! Путівка - на двох! Прики-и-инь!

- Що це вони такі щедрі? - Лола справді дивувалася.

- Не знаю... - подруга трохи знизила запал. Потім все ж підбадьорилася, - Просили тільки на своїй сторінці в інстаграм показувати фотки, а вони посилатимуться на мене. Що ось мовляв вони молодці які!

- Ну, тоді цілком може бути.

- Тож у травні ми летимо до теплих країн! І привіт All inclusive!

Лола не дуже зрозуміла, з ким Інна збирається летіти.

- З Гаріком? – обережно запитала. - Ви ж начебто тільки почали зустрічатися. Або вже нормально? А чи він зможе?

- З яким Гаріком? До чого тут Гарік? – не зрозуміла подруга. А потім, явно зрозумівши, про що йдеться, вигукнула: - Лоло, не тупи! З тобою! Лоло, ми летимо з тобою!

- Зі мною?

Лола дуже хотіла б полетіти до Туреччини. Але розуміла, що набагато веселіше подрузі буде не з нею. Може й не з Гаріком теж. Але вона точно зараз для веселощів та розгулу не підходила. А Інна – вона ж птах вільного польоту.

Гаразд, розберемося.

- Ну добре, я подумаю.

- Та що тут думати? Купимо собі купальники яскравіше, щоб там усіх чоловіків зачарувати. І вибиратимемо!

- Інн, ти ж знаєш...

- Знаю-знаю. Але одне одному не завада. Чим купальник може зашкодити?

Так, у принципі – нічим.

 

Пройшов уже місяць від дня її народження. Не сказати, що Лола отямилася, але події з покаранням Гордія трохи протверезили. Змусили таки повернутися у світ живих.

З компанії вона звільнилася одразу після того, як її виписали з лікарняного. І вже кілька тижнів була безробітньою. Вона просто фізично не змогла зараз стояти кілька годин біля плити.

Накопичення, які були, майже повністю пішли на лікування та відновлення. Залишилося трохи. Кілька місяців вона швидше за все зможе протягнути. Але за цей час треба знайти роботу. Так, ось якраз можна зайнятися цим до травневих, потім поїхати до Туреччини, ще трохи зміцніти. І братися до трудової діяльності.

Життя, хоч і сумне, але продовжується.

Нині розпорядок дня Лоли був досить одноманітним. З розваг - прогулянки у парку під яскравим, але поки що не теплим квітневим сонечком, похід у булочну та супермаркет. І ще вона звикла ходити до бібліотеки. Вдень там було мало народу, то потім вже школярі набігали. А так було спокійно і тихо, розмірено та надійно, саме те, що їй зараз було потрібне.

Інна приходила майже щодня. Мабуть, все ще боялася, що у Лоли буде зрив. Але дівчина була налаштована рішуче – жодних істерик. Треба просто перехворіти на Гордія, як на важку недугу. І буде краще. А щоб не було загострень – краще не бачити та не чути нічого про нього. Тому й було ухвалено рішення звільнитися. Так, у повсякденному житті, перетнутися їм ніде. Тому Лола сподівалася, що спрацює прислів'я "геть з очей - із серця геть". Ну чи що час лікує.

 

У середині квітня були закуплені купальники, для Інни - яскраво-червоний, для Лоли - небесно-блакитний. В інших кольорах Лола здавалася собі блідою міллю.

Але почавши збирати речі, виявилося, що багато чого ще не вистачає. Тому були придбані пляжні капці, головні убори та сонцезахисні окуляри. Ці витрати з'їли майже всі заощадження.

Але Лола була налаштована рішуче. Справа в тому, що вона сходила вже на чотири співбесіди, у трьох місцях її готові були взяти, причому у двох - почекати до середини травня. І зарплата планувалася непогана. Тож відразу після повернення вона зможе приступити до роботи та поповнити свій стратегічний запас.

 

За тиждень до поїздки Інна сказала, що забіжить ненадовго, забере у Лоли закордонний паспорт, який та сьогодні отримала. І що зайде не одна. Бо потім у них із Гаріком чергове побачення. Він останнім часом явно зачастив. Вирішував якісь свої питання, які не вирішувалися у березні через хворобу його основного партнера. Ну, і тепер вони з Інною бачилися регулярно.

Подруга не присвячувала Лолу подробиці. Мабуть берегла незміцнілу після зриву психіку. Навіщо розповідати про стосунки, яких у Лоли поки що не може бути. Краще не нагадувати, не колупати старі рани.

Лола розуміла, що подруга навряд чи залишиться навіть на чай. Швидше за все вони підуть із чоловіком у кафе. Але все одно напекла млинців із сиром та родзинками. Щоб у разі чого...

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно