Девід Герберт Лоуренс - Коханець леді Чатерлей

життя. У них страшні душі. Смерть буде для них благо. От якби мені дозволили постріляти їх.

— Але ти не можеш таке зробити, — сказала вона.

— Однак хотів би! І з спокійнішим сумлінням, ніж коли стріляю ласицю. В ній хоча б є якась краса й своєрідність. Але їх безліч. О, я б їх постріляв.

— Тоді добре, що ти не наважуєшся цього зробити.

— Так.

Тепер Коні треба було багато чого обміркувати. Ясно, що він хотів звільнитися від Берти Коутс. І, певна річ, він мав рацію. Це підтверджувала остання вихватка Берти. Отож їй доведеться жити одній до весни. Можливо, вона зможе розлучитися з Кліфордом. Але як? Якщо назвати Мелорза, тоді кінець його власному розлученню. Як принизливо! Невже не можна поїхати геть у найдальший кінець світу і звільнитися від цього всього?

Не можна. В наші дні найдальші кінці світу лежать всього за п'ять хвилин від Черінґ Кросу. Поки існує радіо, немає найдальших кінців світу. Королі Дагомеї й тібетські лами слухають Лондон і Нью — Йорк.

Терпіння! Терпіння! Світ — простора й потворна плутанина механізмів, і треба великої обережності, щоб не заплутатися в ньому. Коні звірилася батькові.

— Розумієш, тату, він Кліфордів єґер, але служив офіцером в армії в Індії. Тільки він, як полковник К. Е. Флоренс, вирішив знову стати рядовим солдатом.

Однак сер Малколм не відчував симпатії до недолугого містицизму славетного К. Е. Флоренса. За його скромністю, він вважав, ховається самореклама. Все це скидалося на марнославство такого кшталту, яке найбільше зневажав сер Малколм — марнославство самоприниження.

— Звідки походить твій єґер? — запитав піп роздратовано.

— Він син шахтаря з Тевершела. Проте він цілком презентабельний.

Титулований художник розізлився ще дужче.

— Як на мене, щось на зразок золотошукача, — сказав він. — А ти явно чудова, зручна молота жила.

— Ні, тату. Все не так. Ти б зрозумів, якби побачив його. Він — мужчина. Кліфорд завжди не любив його за те, що йому бракувало покірності.

— Очевидно, у нього добрий нюх.

Сер Малколм найдужче боявся скандалу з приводу того, що його дочка завела інтриґу з єґерем. Він не мав нічого проти інтриґи, але був проти скандалу.

— Мені немає діла до цього чолов'яги. Він, бачу, зміг добре тебе обкрутити. Але, ради Бога, подумай про те, що підуть балачки. Подумай про свою мачуху, як вона це сприйме!

— Знаю, — сказала Коні. — Балачки — це жах, особливо коли живеш у світському товаристві. А йому так хочеться домогтися власного розлучення. Я думаю, ми, мабуть, можемо сказати, ніби це дитина іншого чоловіка, і взагалі не згадувати прізвище Мелорза.

— Іншого чоловіка! Якого іншого?

— Можливо, Данкена Форбса. Він усе життя товаришує з нами. І він досить відомий художник. І я йому подобаюся.

— Отуди к бісу! Бідолаха Данкен. А що він з цього матиме?

— Не знаю. Та йому це навіть може сподобатися.

— Сподобатися? Чудернацький він чоловік, якщо це так. А в тебе ніколи не було з ним роману, га?

— Ні! Але роману він не бажає. Йому подобається, коли я біля нього, але щоб його не займала.

— О Боже, ну й покоління!

— Йому дуже хотілося, щоб я позувала для картини. А я цього не хотіла.

— Боже, поможи йому! Та вигляд у нього надто підтоптаний для такого діла.

— Все ж ти не будеш надто протестувати, коли про нього почнуться розмови?

— О Боже, Коні, що за кляті витівки!

— Знаю! Це гидко! Але що ж мені робити?

— Хитрування — потурання; потурання — хитрування! Мимоволі з'являється думка, що я зажився на світі.

— Годі, тату, якби ти сам у свій час не вдавався до хитрування й потурання, то мав би право мене засуджувати.

— Але запевняю тебе, все було по-іншому.

— Все завжди по-іншому.

Прибула Гілда і, почувши про новий розвиток подій, так само розлютилася. І вона так само просто не могла стерпіти думки про публічний скандал щодо сестри і єґеря. Надто, надто принизливо!

— А чому нам просто поодинці не зникнути й не опинитися в Британській Колумбії? — запитала Коні. — Тоді обійдеться без скандалу.

Але це був не вихід. Скандал все одно б відбувся. І якщо Коні їхатиме з чоловіком, краще вийти за нього заміж. Так вважала Гілда. Сер Малколм вагався. Все ще могло перегоріти.

— Але ти зустрінешся з ним, тату?

Бідолашний сер Малколм! Йому не вельми хотілося. І бідолашний Мелорз, йому хотілося ще менше. Однак зустріч відбулася — ланч у закритому кабінеті клубу, тільки їх двоє, оглядали один одного з ніг до голови.

Сер Малколм випив чимало віскі, Мелорз так само пив. І весь час вони розмовляли про Індію, про яку молодший з двох був добре обізнаний.

Це тривало під час їжі. Тільки коли подали каву і офіціант вийшов, сер Малколм запалив сигару і сказав сердечно:

— Ну, хлопче, а як з моєю дочкою? Усмішка з'явилася на обличчі Мелорза.

— Ну, сер, а що з нею?

— Наскільки я розумію, вона збирається мати від вас дитину.

— Маю честь! — усміхнувся Мелорз.

— Їй-Богу, честь! — сер Малколм самовдоволено гмукнув і став похітливим шотландцем. — Честь! Як воно було, га? Гарно, хлопчику, чи як?

— Гарно!

— Ладен закластися, що таки гарно! Ха-ха! Моя донечка вся в мене, от! Я сам ніколи не проминав нагоди розважитися в ліжку. Хоча її мати, о святий Боже! — Він закотив очі. — Але ви розпалили її, я бачу. Ха-ха. Моя кров! Ви підпалили цю копичку сіна. Ха-ха-ха! Мушу вам сказати, мене це дуже потішило. Вона потребувала цього. О, вона гарна дівчина, гарна дівчина, і я знав, що з неї буде діло, як тільки якийсь чолов'яга піднесе до неї вогник! Ха-ха-ха! Єґер, ну й ну! Браконьєр чортів, я б так сказав! Ха-ха! Але тепер, послухайте, якщо серйозно, що нам з цим усім робити? Якщо серйозно!

Якщо серйозно, далеко вони не просунулися. Мелорз, хоч і дещо напідпитку, виявився з двох значно тверезішим. Він спрямував розмову в якомога розумніше русло, що означало мінімум розмови.

— Отже, ви стережете дичину! О, маєте рацію! Така пташка варта мужчини, правда? Жінку перевіряєш, коли щипаєш її сідниці. За відчуттям її сідниць можна сказати, чи з нею буде добре. Ха-ха. Я вам заздрю, юначе. Скільки вам років?

— Тридцять дев'ять.

Його світлість підняв брови.

— Так багато! Ну, як на ваш вигляд, у вас попереду ще чудових двадцять років. Єґер чи ні, а півень добрий. Бачу з закритими очима. Не те, що цей каліка Кліфорд! Боягузливий пес, не здатний переспати з жінкою,