Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

Розділ 26. Збори в дорогу.

Мабуть, відчувши мій стан, або побачивши мої метання по поселенню на кораблі, на мене накричав кіборг.

- Мік! Не дивись на форт, ми впораємося! Шукай ляльковика! Не зупиняйся!

Ці слова підстьобнули мене. Я відсторонився від бою і з впертою несамовитістю спробував визначити, як кіт - загрозу від тварюки чує, ну або бодай відчути її напрямок. Голова вибухнула порцією болю, тіло відмовилося слухатися, і я завис на ложементі корабля, аптечка впорснула тонізаційні речовини, і все знову стало легше. Несподівано пролунали вибухи, абордажний бот з висоти скинув кілька зібраних бомб на стовпотворіння псі тварюк. Вони щосили впиралися в щит форту, але не могли пробитися через нього. Щит теж постраждав, але падіння на псі захист тварюк з висоти потужної бомби, пробило їхній бар'єр і розкидало тіла, турелі почали добивати забарившихся та оглушених тварин.

Уже в цьому стані я продовжував бій, бо зупинитися було не можна. Від мене залежали життя багатьох людей. Але чим стріляти залишалося все менше. Становище ставало дуже небезпечним, але вихід був тільки один. Триматися з останніх сил.

Раптом я відчув спрямовану загрозу, перевірив кота, дивиться туди ж. У мене в нейромережі побудувалася модель простору селища, на цю схему наклалося місце загрози, і я вистрілив у передбачувану точку.

На мить точка яскраво спалахнула, і загроза зникла. Негайно до цього місця кинулися тварини, завалюючи тілами один із кутів будівлі, я вистрілив ще раз у купу і за секунди пройшовся ще там турелями, з ворушінням у кутку було покінчено. Близько десятка великих тварюк уже лежали розкиданими на землі, інші були представлені фрагментами.

Через десяток хвилин усе закінчилося, колективний напад на щит форту припинився, тварюки розбігалися хто куди. Ще були окремі сутички з псі активними тварюками, які вижили, в інших частинах селища, в місцях, куди намагалися прорватися аномальні тварини, але ці осередки швидко придушувалися з неба. Нашестя було закінчено, але його підсумки мене зовсім не радували, багато полеглих з боку людей.

Крім того, я бачив, як тварини по всьому селищу тікаючи розтягували тіла полеглих людей, і мене це пригнічувало. Я викликав Гора і просив терміново допомогти пораненим у будівлях, хоча, гадаю, він і сам бачив картину, яку передавали датчики з корабля. Мисливець згідно кивнув, а я незабаром помітив, що щит вимкнувся і перші групи вже спускалися стіною, ворота не поспішали відчиняти, тварюки ще бігали біля них, мені самому теж був потрібен відпочинок. Я спробував підбадьоритися за допомогою аптеки, бій тут начебто закінчився і напруга різко зникла, але потрібно ще подивитися, що діється навколо. Я злетів вище і зробив коло навколо селища. Тварини розбігалися хто куди, не всі звісно, деякі в нападі сказу від такої кількості крові продовжували роздирати всіх навколо. Особливо це проявлялося в селищі, у мене якраз перезарядилися турелі, і я повернувся викошувати тих, хто залишився всередині периметра.

Через певний час і коли в мене скінчилися заряди для турелей я зміг приземлити корабель, прийняв у корабель Курта, і вирубався в рубці, голова боліла нестерпно. Приходив до тями я насилу, голова боліла, руки та ноги були ватяні, м'язи затекли. Я насилу поворухнувся, розплющив очі та застогнав від припливу крові до затерплих кінцівок, тілом начебто пробігла тисяча мурашок, а кожна дорогою мене ще вкусила кілька разів.

- Ти прокинувся. - почувся радісний вигук Філа.

Він допоміг мені сісти, я був у каюті корабля. Самостійно зробити в мене це не вийшло, мене Філ посадив й притулив спиною до чогось м'якого, дав напитися з фляги з речовиною аномальних істот, приготованої тільки для мене. Поступово самопочуття поліпшувалося, і туман у голові розсіявся. Роздивився хлопця, який сидів на іншому ліжку біля мене, у нього були перев'язані ноги й одна рука.

- Як наші справи? - запитав я в нього.

- Ми перемогли, жодна аномальна тварюка з периметра селища не пішла, усіх перебили.

- Про перемогу я знаю, питав про втрати з нашого боку.

- У нас загинув Джо, у мисливців три особи, а в кочівників вісім осіб - я викликав в нейромережі списки, та згадував загиблих - Багато поранених, близько двадцяти п'яти осіб, кілька через день піднімуться на ноги, а решті потрібна мед капсула.

- Ситуація в окрузі? - сумно вимовив я.

- Тех полетів з мисливцями у море за кристалами, Гор з кочівниками обробляє аномальних тварюк і відновлює захист та все можливе в селищі, на випадок повторного нападу. - розповідав Філ. 

- А тебе де вкусили?

- Я попався під час прочісування селища в зуби пораненої аномальної тварюки, мене перев'язали та посадили з тобою, інші працюють. Ти відпочивав декілька годин, Тех просив передати тобі прохання, привезти з бази медичні капсули для лікування важких і Ліку, Кіру та Оллі.

- Ще щось просили передати? - уже встаючи запитав я, начебто нормально вже себе почуваю.

- Просив Гор зайти, та старійшини кочівників, вони всі розташувалися в таверні.

- Кота не бачив?

- Утік на полювання, щойно ти відкрив корабель Курту, побіг добивати тих, хто залишився. Там ще перестрілка була з котом, кочівники його прийняли за тварюку аномальну, але він поклав їх псі атакою з десяток, а потім наші прибули і його більше не чіпали.

- Не поранили його?

- Ні, він тягає у рубку кристали, уже з десяток притягнув, нещодавно приходив весь вимазаний у крові. – я подивився на притягнутий скарб кота, всі псі кристали були майже порожні, тварини виклалися на повну.

- Піду я в таверну дізнаюся, чим допомогти, ти тут будеш?

- Ні, я з тобою.

- Ну, ходімо.

Ми прийшли в таверну, на вулиці біля неї відпочивали кочівники та мисливці, вони спокійно сиділи на опущених апарелях глайдерів і машин біля багаття і повільно жували шашлики зі свіжих аномальних тварюк. Лише кілька годин тому тисячі цих тварюк спробували прорватися до форту, але його турелі швидко показали тваринам, що не можна бути такими нахабними. Зараз кілька з них стали вечерею цим людям. Зі мною привіталися, поплескали по плечах, поділилися гарячим шашликом, а потім ми зайшли всередину. Там відбувалася свого роду нарада. Були присутні всі головні представники груп селища. Гор знову взяв слово.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍