Andrew Kyrich - Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich

— Експертиза все прояснить. Якщо на пакетах виявляться твої відбитки пальців, тобі не вдасться уникнути відповідальності. Поки що раджу подумати, що казати слідчому. Твоя брехня тобі не допоможе.

Кур'єр зніяковів, намагаючись залишитися спокійним, але його очі видавали страх і нервозність. Він усвідомлював, що його версія подій стає дедалі заплутанішою, і тепер кожне слово могло вплинути на його подальшу долю. Джеймс розумів, що це лише початок, і попереду ще багато роботи, але був упевнений, що вони рухаються в правильному напрямку.

Джеймс повернувся до кур'єра і суворо запитав:

— Звідки в тебе пістолет?

Кур'єр, нервово потираючи зап'ястя, де щойно були кайданки, поспішно відповів:

— Це не мій, я взагалі не знаю, як він там опинився.

Джеймс нахмурився і різко продовжив:

— Як це не твій, якщо він був у тебе в руках? Чудес не буває. Слухай, я тобі раджу: почни співпрацювати. Це спростить твоє життя. Якщо зараз почнеш брехати, твої проблеми тільки зростуть.

Кур'єр опустив голову, усвідомлюючи, що далі вигадувати немає сенсу. Він мовчав, але в його очах вже не було впевненості — лише страх перед тим, що його чекає далі. Джеймс знав, що це невеликий крок, але він може стати початком довгої дороги до розкриття всього ланцюга.

Кур'єр нервово озирнувся, його голос тремтів від страху:

— Ви не уявляєте, з ким зв'язалися. Вони цього так не залишать. Я вже практично мертвий. Це дуже небезпечні люди...

Джеймс уважно спостерігав за кур'єром, без жодного натяку на співчуття, але й без зайвого тиску. Його голос звучав спокійно, проте холодно, немов сталь:

— Ти справді думаєш, що я тут жартую? Я вже бачив таких, як ти. Знаю я цих "страшних людей". Повір, їм на тебе байдуже, і якщо ти їм більше не потрібен, твоя єдина надія — це співпраця зі мною. Тож обирай: або ми вирішимо це по-чесному, або тебе розчавлять, як непотрібну деталь.

Кур'єр важко ковтнув, усвідомлюючи, що вибору в нього вже немає. Він затремтів, його очі металися, і він явно панікував:

— У мене є якісь варіанти? Я ще хочу жити, у мене немає планів зникати назавжди. Може, вам потрібні гроші? У мене є. Давайте зробимо вигляд, що нічого не сталося…

Джеймс дивився на нього суворо, його тон став ще серйознішим:

— Ти впевнений, що хочеш цього? Ти мені пропонуєш хабар? Ти взагалі усвідомлюєш, в якій ситуації опинився? Ти не на вулиці, а в поліцейському затриманні. Твої гроші тут нічого не варті. Раджу тобі не жартувати і не ускладнювати своє становище ще більше. Це твій шанс почати говорити і, можливо, вибратися з цього з хоч якоюсь гідністю.

Кур'єр замовк, усвідомлюючи, що його спроба відкупитися лише погіршила ситуацію. Він нервово озирнувся, відчуваючи, як тиск наростає. Провівши рукою по волоссю, він намагався зібратися з думками.

— Отже, у мене є для тебе одна ідея, — почав Джеймс, нахилившись ближче, щоб кур'єр відчув серйозність моменту. — Але тобі потрібно буде активно включитися в роботу і допомагати нам. Інших варіантів у тебе немає.

— Я не буду працювати на поліцію, це виключено! — перебив його кур'єр, намагаючись виглядати впевнено, але тремтячий голос видавав його страх.

Джеймс наблизився ще ближче, дивлячись кур'єру прямо в очі. Очі Джеймса налилися кров’ю, він справляв враження людини готової на все.

— Слухай, не жартуй зі мною. Тобі тут нічого не допоможе. Зараз ти з’їси все, що в тих пакетах, і ніхто не буде тебе шукати.

Джеймс усвідомлював, що ризикує, граючи ва-банк. Він знав, що це небезпечна стратегія, але вона могла дати результат. Кур'єр, відчуваючи напругу, зрозумів, що тепер все залежить від нього — або він допоможе, або це його останній шанс щось змінити.

Кур'єр, помітно нервуючи, окинув поглядом усіх присутніх. Він ще раз глянув на фургон, який тепер здавався йому пасткою без виходу.

— У мене є час подумати? — запитав він, намагаючись виторгувати собі хоч трохи простору для маневру.

— Є п’ять хвилин, — холодно відповів Джеймс. — Потім пропозиція зникне. Тож думай добре.

Кур'єр кивнув і відвернувся, намагаючись зібрати свої думки, поки Джеймс, стоячи поруч, контролював ситуацію.

Тим часом Джейкоб і Аліса зосередилися на іншій задачі: витягти застряглий фургон. Вони прикріпили трос до автомобіля Джейкоба, і чоловік уважно керував процесом, щоб фургон зміг вибратися з пастки. Невеликий дощ лише ускладнював ситуацію, але їхні спільні зусилля давали результат — колесо за колесом, фургон почав потроху вириватися з багнюки та залізничних рейок.

Кур'єр важко зітхнув, усвідомлюючи, що варіантів у нього більше немає.

— Що робити? Я згоден, — нарешті сказав він, явно нервуючи, але готовий до співпраці.

— Ось і добре, — відповів Джейкоб, задоволений розвитком подій. — Зараз їдемо у відділок. Фургон забираємо на обшук, а ти детально розповідаєш усе, що знаєш: хто, де, коли і як. Зрозуміло?

— Зрозуміло, — кивнув кур'єр, опустивши голову.

Джеймс зібрав усі докази, знайдені на місці події, і жестом запросив кур'єра сісти в машину. Тим часом Джейкоб і Аліса завершили підготовку фургона для подальшого обшуку, усвідомлюючи, що цей день може стати вирішальним у їхньому розслідуванні.