Генрі Девід Торо - Волден, або Життя в лісах

варіант з наголосом на другому складі: Торó.

5

Останній запис він зробив за пів року до смерті, у листопаді 1861 р. У цей час туберкульоз, на який Торо страждав упродовж багатьох років, стрімко прогресує. У 1842-му від цієї ж хвороби помер його брат Джон, а у 1849-му — сестра Гелен.

6

Thoreau Н. Journal І, 1837–1846 / Н. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 7. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 3.

7

У «Волдені» цей досвід відбито, наприклад, так: «якби я хотів навчити юнака наук і мистецтв, то не вдавався б до стандартного способу, тобто не відсилав до вчителів, які вивчають і практикують що завгодно, крім мистецтва життя». (Тут і далі цитати з «Волдену, або Життя в лісах» наведено в перекладі Я. Стріхи за цим виданням.)

8

У цій школі він працював разом зі старшим братом Джоном, але 1841 р. заклад довелося закрити через смертельну хворобу Джона.

9

За часів Торо й Емерсона Конкорд, як і зараз, був невеличким містечком (приблизно 2200 мешканців). Однак як одне з найдавніших американських поселень, він має тривалу й насичену важливими подіями історію. У першій половині XIX ст. саме Конкорд перетворився на один із центрів формування тоді ще зовсім юної культури США.

10

«Я… визнаю Торо найчистішим інтерпретатором Емерсона, у цьому ніхто не був настільки точний, ніхто більше не сягнув такої вичерпності». Cavell S. This New Yet Unapproachable America: Lectures after Emerson after Wittgenstein. Frederick Ives Carpenter Lectures; 1987 / S. Cavell. — Albuquerque, N.M.: Living Batch Press, 1989. — P. 84.

11

Bloom H. Editor's Note; Introduction // Henry David Thoreau: (Updated Edition) / H. Bloom (Ed.). — New York: Infobase Learning, 2007. — P. VII.

12

Згадаємо деякі важливі віхи цього процесу. У 1939-му була опублікована популярна біографія Торо (Canby Н. S. Thoreau / Н. S. Canby. — Boston: Houghton Mifflin Co., 1939), яка стала бестселером і зробила його ім'я широко відомим. 1941 р. у Конкорді було засноване товариство шанувальників його постаті та спадщини (The Thoreau Society), що стало одним із найзначніших літературних товариств США. Символи остаточного визнання Генрі Торо на загальнонаціональному рівні з'явилися в 1960-ті: 6 травня 1962-го на вшанування сторіччя з дати смерті філософа в залі слави великих американців у Нью-Йоркському університеті було встановлено бюст конкордського мислителя, а у 1967-му, на честь 150-ї річниці від дня народження Торо, у США було випущено поштову марку з його зображенням.

13

Лютий T. Ніцше. Самоперевершення / T. Лютий. — К.: Темпора, 2016. — С. 282–285 та ін.

14

Поліщук Н. Філософія прагматизму / Н. Поліщук. — К.: Український Центр духовної культури, 2012. — С. 9 — 30.

15

Покровский Н. Е. Генри Topo / Н. Покровский. — М.: Мысль, 1983. — С. 45. У пострадянські часи Покровський видав більшу за обсягом книжку, присвячену лідеру американського трансценденталізму: Покровский Н. Ральф Уолдо Эмерсон. В поисках своей Вселенной / Н. Покровский. — Центр американских исследований в Конкорде, 1995. — 374 с. Однак до активного книжкового обігу ця публікація не потрапила й істотного впливу на теренах України не мала. Окрім того, вона сама написана не в академічному, а радше в белетристичному ключі.

16

Покровский Н. Е. Генри Торо / Н. Покровский. — М.: Мысль, 1983. — С. 22, 45.

17

Там само. — С. 46.

18

Старцев Л. И. Генри Торо и его «Уолден» / А. Старцев // Уолден, или жизнь в лесу / Торо Г. Д.; подгот.: З. Е. Александрова и др. — 2-е изд. — М.: Наука, 1979. — С. 389.

19

Покровский Н. Е. Генри Торо / Н. Покровский. — М.: Мысль, 1983. — 187 с.

20

Edel L. Henry D. Thoreau. University of Minnesota Pamphlets on American Writers; No. 90 / L. Edel. — Minneapolis: University of Minnesota Press, 1970. — P. 5.

21

Ця книжка була написана в період з 1845 до 1847 р. і вперше опублікована 1849 р. У ній ідеться про подорож на каное річками Нової Англії, здійснену Торо у 1839 р. разом із братом Джоном.

22

Thoreau Н. D. A Week on the Concord and Merrimack Rivers / H. D. Thoreau. — New York: Dover Publications, 2016. — P. 236.

23

Thoreau H. D. Journal III: September 16, 1851 — April 30, 1852 / H. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 9. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 232. Такого ієрархічного погляду Торо дотримувався не завжди. У щоденниковому записі, зробленому в двадцятирічному віці (17 грудня 1837 р.), він висловлював сподівання на те, що «на останній стадії цивілізації поезія, релігія та філософія будуть єдині». (Thoreau Н. D. Journal І, 1837–1846 / Н. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 7. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 18).

24

Thoreau H. D. A Week on the Concord and Merrimack Rivers / H. D. Thoreau. — New York: Dover Publications, 2016. — P. 196.

25

Cavell S. The Senses of Walden: An Expanded Edition / S. Cavell. — Chicago: University of Chicago Press, 1992. — P. 94.

26

Там само. — Р. 95.

27

Там само. — Р. XIII–XIV.

28

Зокрема, таким її представникам, як пізній Людвіґ Вітґенштайн та Джон Остін.

29

До цих міркувань Стенді Кейвела можна додати, що доволі по-вітґенштайнівськи звучать і висловлювання Торо про те, що сильний шум, балакливість, гомінливість є ознаками темних часів, тоді як справжнім рупором істини є мовчання (Thoreau Н. D. Journal І: 1837–1846 / Н. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 7. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 67–68). За його словами, «мовчання є спілкуванням свідомої душі із самою собою. Коли душа сягає усвідомлення своєї нескінченності, западає мовчання» (там само. — Р. 64). У «Волдені» схожу думку передано так: «Для філософа всі так звані (курсив мій. — В. М.) новини (курсив Г. Т.) — це плітки, а ті, хто їх укладає й читає, — це старі баби за чаєм». В останньому висловлюванні дуже важливо, що йдеться про «так звані новини», або, якщо говорити сучаснішою мовою, про інформаційні шуми. По-справжньому нове Торо цінував, про що йтиметься нижче.

30

Cavell S. This New Yet Unapproachable America: Lectures after Emerson after Wittgenstein. Frederick Ives Carpenter Lectures; 1987 / S. Cavell. — Albuquerque, N.M.: Living Batch Press, 1989. —