Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   Леа увійшла до кімнати та зачинила за собою двері. Гранді поліз під піджак до кобури на поясі за своєю службовою зброєю. Леа приставила до його чола свій «Глок»:

   — Пристрелити тебе просто зараз, щоб не мучився? — вона простягла перед ним другу руку з відкритою порожньою долонькою.

   Гранді відразу зрозумів значення цього жесту. Від хвилювання він заметушився, похапцем витягнув свій службовий «SIG Sauer P226» та вклав їй у руку.

   — «Беретту» та мобільний теж, — Леа продовжувала тримати щільно притиснутий до його чола глушник.

   Гранді дістав із внутрішньої кишені мобільний і, нахилившись, дістав «Беретту» з кобури на щиколотці. Леа засунула пістолет Гранді собі за пояс джинсів. З мобільного інспектора зірвала задню кришку та витягла акумулятор. Потім розрядила «Беретту» і все це жбурнула у куток кімнати.

   — Який код дверей?

   — П'ять, три, нуль, нуль, шість, нуль.

Леа підійшла до кодового замку та перевірила код – код спрацював. Тоді вона перепрограмувала замок на нові комбінації цифр. Після цього знову підійшла до Гранді:

   — Скільки всього людей у цьому будинку?

   — Зі мною – дев'ять.

   — Повернися, — наказала вона.

   Гранді повернувся, вона приставила до його потилиці глушник.

   — Не вбивай його, — раптом вирвалось у Ноа.

   — Він потенційна загроза, — холодно промовила Леа.

   Ноа промовчав. Потім відвернувся, щоб цього не бачити. Леа продовжувала кілька секунд стояти з приставленим до потилиці Гранді глушником. Постріл так і не пролунав. Вона опустила пістолет, залізла під його піджак та зняла з пояса наручники. Потім відвела його руки назад і застебнула їх.

   — Іди у той куток кімнати, сядь там і не рухайся, — наказала вона знову.

   Гранді слухняно виконав її вимоги. Тоді Леа підійшла до того місця, куди кинула його мобільний та «Беретту». Вона підібрала мобільний та ефектно роздушила його у своїй руці. У «Беретти» відкинула ствол, зняла затвор, відвела ствол вщерть та зламала його на шарнірі кріплення. Потім вона підійшла до Ноа, дістала з-за пояса пістолет Гранді та простягла йому:

   — Нам ще треба вибиратися звідси.

   Ноа взяв зброю і одночасно продовжував дивитися на Леа як на диво.

   — Я думав, що ти вже давно на іншому кінці світу.

   — Я так і не поїхала з Лозанни.

   — Чому?

   — У мене ще лишалися справи.

   — Чого ти прийшла сюди?

   — Я прийшла по тебе.

   — Але… це ж нераціонально для тебе, — Ноа щиро дивувався.

   Леа мовчки подивилася на нього таким поглядом, ніби він зморозив якусь дурість, хоча розглянути якісь явні емоції на її обличчі було, як зазвичай, дуже проблематично. Також мовчки вона дістала зі своєї курточки його смартфон та вклала йому в руку.

   — О, ти знайшла його... — відреагував він, задоволено розглядаючи його з усіх боків.

   — Нам треба поспішати, — вона підійшла до вікна, відчинила його, і, схопивши ґрати обома руками, почала повільно їх гнути та вичавлювати.

   Через кілька хвилин грати було видалено. Леа дістала з кишені куртки мотузку, прив'язала її до опалювальної батареї та спустила вниз. Потім спритно вилізла з вікна та почала спускатися по мотузці:

   — Після того, як дам сигнал, спустишся за мною.

   Ноа визирнув із вікна: Леа вже закінчувала спуск. Вона торкнулася ногами землі та відпустила мотузку. Вона обережно оглянула вулицю, зазирнувши за обидва роги будинку, і тільки тоді махнула йому рукою. Ноа наслідував її приклад, але так швидко та спритно прослизнути по мотузці, упираючись ногами в стіну будинку, як їй, йому не вдалося. Але незабаром він також стояв на землі.

   — Йди за мною. — Леа обережно пішла вздовж стіни праворуч будинку, тримаючи напоготові зброю. — У будинку має бути ще двоє озброєних охоронців, — сказала вона.

   Дійшовши до наступного рогу будинку, що виходив на його фронтальну частину, Леа показала піднятий вгору кулак. Ноа згадав із кінобойовиків, що у вояків мовою жестів це означає замри. Він відповідно і завмер. Леа швидко пірнула за ріг.

   Почалася дика стрілянина.

   Судячи з безперервних черг, стріляли не лише із пістолетів, і стріляла вочевидь не вона, враховуючи, що в неї був глушник. Ноа подумав, що можливо їй потрібна допомога, але на цій його думці все різко і вщухло. З-за рогу з'явилася неушкоджена Леа та махнула йому рукою.

   У дворі перед будинком стояло три автомобілі, а за пару метрів від відчинених вхідних дверей лежало два нерухомих тіла. Серед них Ноа впізнав своїх змінних конвоїрів.

   — І багатьох ти вже...? — спитав він, косо поглядаючи на трупи.

   — У будинку було дев'ятеро людей. Вісім ліквідовано, один у наручниках зачинений нагорі, — доповіла Леа, вишукуючи підходящий транспорт.