Лю Цисінь - Проблема трьох тіл

але пройшовши крізь таку кількість випробувань, Веньцзє навчилася бути напоготові; вона не дуже вірила в добрі наміри офіційних осіб.

Чен поклала купку аркушів перед Веньцзє і простягнула їй ручку:

— Підпиши це, і ми обговоримо, як вирішити твою проблему, — її тон був схожий на тон матері, яка просить дитину що-небудь з'їсти.

Веньцзє мовчки дивилася на документи на ліжку, не поспішаючи взяти запропоновану ручку. Чен обдарувала її доброзичливою усмішкою:

— Ти можеш мені довіряти, я особисто гарантую, що цей документ не має жодного стосунку до твоєї справи. Ну ж бо, підписуй.

Помічник, що стояв збоку, додав:

— Є Веньцзє, уповноважена Чен намагається тобі допомогти. Вона повністю на твоєму боці.

Чен подала йому знак замовкнути:

— Це зрозуміло. Бідна дитина, ти така налякана! У деяких товаришів політична пильність болісно випнута. І деякі члени Будівельного корпусу і Народного суду настільки грубі й використовують такі жорстокі методи проведення слідства. Це неправильно і неприпустимо! Веньцзє, якщо хочеш, прочитай уважно документ!

Веньцзє взяла купку аркушів і почала читати, борючись із тьмяним жовтим світлом камери. Чен їй не брехала: документ справді не мав нічого спільного з її справою, він стосувався справи її батька. Це була стенограма розмов її батька із широким колом осіб. Джерелом інформації була сестра Веньцзє — Є Веньсюе. Як одна з найзатяті-ших представниць руху хунвейбінів Веньсюе брала активну участь у кампанії з викриття й цькування їхнього батька; написала безліч доносів, деякі з яких і призвели до його трагічної загибелі.

Але Веньцзє була певна, що цей документ написаний не її сестрою. Стиль Веньсюе відрізнявся напористістю, непримиренністю до інакомислення; кожен рядок її текстів озивався в голові читача немов розрив феєрверка. Цей же документ був написаний у витриманій манері досвідченою рукою, з ретельним підбором слів і викладом фактів: хто, з ким, де, коли зустрічався, про що говорили. Для недосвідченої людини таке викладення здавалося нудним щоденником відчуженого спостерігача, але за таким стилем, який настільки сильно відрізнявся від нападок Веньсюе, було видно холодний математичний розрахунок виконавця.

Веньцзє достовірно не могла сказати, про що йдеться в документі, але наявні крихти інформації давали змогу зробити припущення, що відомості стосуються великих оборонних проектів. Як донька фізика Веньцзє припустила, що інформація пов'язана з проведенням Китаєм із 1964 року випробувань ядерної зброї[13], які шокували світ.

Під час Культурної революції, щоб затаврувати і зняти з посади високопосадовця, необхідно було знайти на нього компромат і помилки на ввіреній ділянці роботи. Але внести політичну складову неблагонадійності в проект розробки ядерної зброї виявилося непростою справою. Вищі члени уряду взяли під свій особистий контроль усі матеріали, пов'язані з цими розробками, щоб не дати зруйнувати напрацювання на хвилі гніву Культурної революції. Й ініціаторам таких дій було вкрай важко отримати доступ до засекречених матеріалів.

Зважаючи на походження батька, ставало зрозумілим, що він не міг отримати дозвіл від партійних органів на залучення до команди вчених, яка займалася безпосередніми розробками ядерної зброї. Усе, у чому він брав участь — периферійні наукові дослідження теоретичного характеру, базис для проекту. Але внаслідок цього він як мішень був доступніший для справи про політичну неблагонадійність порівняно з тими, хто працював безпосередньо над проектом. Веньцзє не знала, чи відповідають дійсності викладені в документі факти, але вона твердо розуміла, що кожне слово і кома мають фатальні політичні наслідки. Окрім основних цілей переслідування, на знищення яких спрямований цей документ, доля мільйонів інших людей опиниться на краю прірви.

У кінці документа широкими мазками був проставлений підпис її сестри, і Веньцзє також пропонували завізувати його як свідку. Вона зазначила, що три інших свідка вже поставили свої підписи.

— Мені нічого не відомо про ці розмови між моїм батьком і зазначеними людьми, — прошепотіла Є, відклавши документ.

— Як ти можеш нічого про це не знати? Багато із цих розмов велися у вашому домі. Твоя сестра знає про них, і ти не можеш бути не в курсі.

— Але я справді не знаю.

— Однак вони насправді були, ти повинна вірити нам.

— Я не казала, що це неправда. Але я нічого не знаю про них. Я не можу підписатися під тим, про що не маю уявлення.

— Є Веньцзє! — помічник спробував наблизитися, щоб зробити офіційну заяву, але Чен знову його зупинила. Вона ще ближче присунулася до Веньцзє і взяла її заледенілу руку в свої.

— Веньцзє, поговорімо щиро. У твоїй справі багато залежить від кваліфікації фактів стороною обвинувачення. З одного боку, ми можемо трактувати наявні факти всього лише як негативний вплив реакційної книжки на молодь. Це звинувачення дріб'язкове, не доведеться навіть розглядати справу в судовому порядку. Відвідувати політінформації, написати кілька критичних статей про свою оману — усе, що потрібно від тебе, аби стати на шлях виправлення. Зробиш — зможеш повернутися в Корпус найближчим часом. З іншого — ми можемо піти шляхом повноцінного судового розгляду. Веньцзє, ти повинна знати, що за його результатами тебе можуть оголосити ворогом Революції.

Чен помовчала деякий час, даючи зрозуміти сказане.

— У такому разі твоя справа стає питанням державної безпеки, і на поблажливе ставлення, як зараз, можеш не розраховувати. І тоді вже всі: і органи обвинувачення, і суд домагатимуться суворішого вироку. Позаяк суворіше покарання можна буде трактувати тільки як помилку в методах боротьби з ворогами Революції, а винесення м'якшого вироку — як політичну короткозорість у боротьбі з ними. І ти, звичайно, розумієш, що затвердження остаточної кваліфікації у справі цілком перебуває в юрисдикції військової комісії при судах. Усе, що я зараз тобі сказала — неофіційно, не під протокол.

Помічник додав:

— Уповноважена Чен бажає тобі тільки добра. Ти ж бачиш, три свідки вже поставили свої підписи, і твоя упертість не відіграє жодної ролі. Веньцзє, своєю відмовою ти шкодиш тільки собі, не нам.

— Так, Веньцзє, — підхопила Чен, — ти розбиваєш мені серце своєю безглуздою відмовою. Я не можу спокійно дивитися, як така молода освічена дівчина руйнує своє життя через пусту впертість. Будь ласка, піди нам назустріч, дозволь допомогти тобі. Подивися на мене: хіба я можу заподіяти тобі шкоду?

Але Веньцзє не бачила перед собою ані Чен, ані її помічника. Картина того, що відбувається навколо, була застелена кривавою пеленою — це була кров її батька.

— Уповноважена Чен, я нічого не знаю про викладені у цьому документі факти. Я не можу підписати його.

Чен Ліхуа різко