Вільям Шекспір - Марні зусилля кохання, Вільям Шекспір

що даю тобі свободу, звільняю твою особу; ти був під арештом, в ув’язненні, в тюрмі, під запором.

 

Довбешка

Саме так, а тепер ви будете для мене проносним від запору і випустите мене на волю.

 

Армадо

Я дарую тобі свободу, випускаю тебе на волю і замість того покладаю на тебе таке: віднеси цей знак уваги сільській дівчині Жакнеті.

(Дає йому листа)

А ось тобі компенсація, 25

(дає йому гроші)

адже найкраща нагорода для моєї честі - це те, що я завжди нагороджую своїх підлеглих. Метелику, йди за мною.

(Виходить)

 

Метелик

За вами я - мов хвіст. Прощай, Довбешко-пане!

 

Довбешка

Солодкий він шматок! Лукавство незрівнянне!

Метелик виходить.

А тепер гляну на його компенсацію! Компенсація! О, так називаються по-латині три мідяки. Три мідяки - це компенсація. «Скільки коштує ця стрічка?» - «Один мідяк».- «Ні, я дам за неї лише компенсацію». І річ продають. Компенсація! Ця назва звучить краще, ніж французька крона. Я ніколи не буду ні продавати, ані купувати без цього слова.

 

Входить Бірон.

 

Бірон

О, мій найлюбіший Довбешко! Ну й до речі я з тобою зустрівся!

 

Довбешка

Будь ласка, сеньйоре, скільки стрічок тілесного кольору я можу купити за компенсацію?

 

Бірон

А яка та компенсація?

 

Довбешка

Звісна річ, сеньйоре, три мідяки.

 

Бірон

Значить, і купити можна на три мідяки.

 

Довбешка

Я дякую вашій честі. Бувайте здорові!

 

Бірон

Стій, рабе! Ти мені потрібний.

Якщо здобуть мою прихильність хочеш,

Зроби для мене те, що я прошу.

 

Довбешка

Коли накажете ту річ зробити, сеньйоре?

 

Бірон

Сьогодні після полудня.

 

Довбешка

Гаразд, я все зроблю. До побачення.

 

Бірон

Але ж ти не знаєш, у чому річ.

 

Довбешка

Дізнаюсь, коли зроблю.

 

Бірон

Ти мусиш спершу дізнатися, дурисвіте.

 

Довбешка

Тоді я завтра рано-вранці зайду до вашої милості.

 

Бірон

Ні, це треба зробити сьогодні ж після полудня.

Слухай, служко, діло таке:

Сюди принцеса їде полювати,

А в неї в почті є шляхетна панна:

Ім’я ж їй - Розаліна, ніжне й миле.

Знайди її, віддай у білі руки

Цю таїну в конверті під печаттю.

Ось гонорарій твій - візьми та йди!

(Дає йому гроші)

 

Довбешка

Гонорарій? Дуже приємний гонорарій. Кращий, ніж компенсація. На цілих одинадцять сантимів з мідяком кращий. О, який приємний гонорарій! Все зроблю, сеньйоре, точно, як ви сказали. Гонорарій! Компенсація!

(Виходить)

 

Бірон

Це я люблю? Я ж був бичем кохання,

Усмішок хтивих, млосного зітхання,

Їх критиком суворим і дозорцем,

Учителем хлопчиська Купідона,

Суворішим від будь-кого зі смертних!

Сліпий, плаксивий та примхливий хлопчик,

Дитина й дід, і велетень, і карлик,

Правитель рим, владар тендітних ручок,

Помазанець сумних зітхань і зойків,

Державець знуджених гульвіс і трутнів,

Суворий князь спідниць і панталонів,

Суддівських виконавців імператор,

Що тут і там снують... Слабий я серцем!

І мушу я йому капралом бути,

Носить пов’язку, як обруч блазенський!

Що? Закохався я і залицяюсь

До жінки, схожої на той німецький

Годинник, що всякчас несправно ходить,

Хоч як би ти його не доглядав,-

І завжди лагодить його потрібно.

Найгірше те, що клятву я зламав

І з трьох таки найгіршу покохав:

Пустунку з оксамитними бровами,

Із кулями смоли замість очей.

Клянусь, не вберегти її від блуду,

Хоч Аргус 26 буде євнухом при ній!

А я тужу за нею, жду її,

Благаю! Таж вона - це люта кара!

Той Купідон, якого я зневажив,

Мені ж і мстить - малий та всемогутній.

Що ж, виручать листи, мольба й хвала:

Ми любим ту, що доля прирекла.

(Виходить)

 

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

 

 

СЦЕНА 1

 

 

Там само.

Входять принцеса, Розаліна, Марія, Катаріна, Бойє, вельможі, слуги та лісничий.

 

Принцеса

Хто ж там коня пришпорив так завзято,

На згірок злинувши? То був король?

 

Бойє

Не знаю певно, думаю - не він.

 

Принцеса

Хто б він не був, та в нього дух високий.

Гаразд, панове, скінчим наші справи,-

В суботу ми до Франції від’їдем.

Отож, лісничий, покажи нам хащу,

Де ми погратись можемо в убивство.

 

Лісничий

Ходімо до гайка, там, на узліссі,

Влаштуєте прекрасне полювання.

 

Принцеса

Прекрасна ж я, і прагну полювати,

Тому прекрасне буде й полювання?

 

Лісничий

Даруйте, я не те на оці мав.

 

Принцеса

Що? Ти ж хвалив, а це вже «ні» сказав?

То я уже й негарна? Будь ласкав!

 

Лісничий

Так, гарні ви.

 

Принцеса

Не лести й цього разу:

Краси нема - надія на прикрасу!

Візьми, свічадо, за прямі слова...

(Дає йому гроші)

Платить за лайку - справа світова.

 

Лісничий

Таж ви - сама краса, повірте, панно.

 

Принцеса

Мій дар красу мені вернув слухняно!

Порочать же красу за наших днів,

Бо хвалять лиш того, хто заплатив.

Подайте лук! Живу я добротою,

Але стріла хай стане тут лихою.

Ось я врятую честь свою в стрільбі:

Не влучу - значить, маю жаль в собі.

А влучу, то для того, щоб явити

Своє мистецтво, а не ціль - убити.