Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

Рубаку, крикуна, хороброго відчайно, Що мальовничістю вражає городян! Барвистий на ньому, у шість клинів каптан, Крисатий капелюш, султанів три до ряду, І широчезний плащ, що підійнявся ззаду Від шпаги довгої, немов у півня хвіст. В незмірній гордості, філософ і артист, Гасконець, що йому ніхто не скаже «ДоситьІ», Він велетенського, панове, носа носить. Про Бержераків ніс шепочуться кругом: Це перебільшення! Гіпербола! Фантом! Це неможливої фантазії ознака! – Та міцно ніс приріс до пана Бержерака, І він оздобу ту ніяк не може знять!

Ле Бре

(похитуючи головою)

Але не раджу я це людям помічать: В дуелях завжди він щасливий переможець!

Рагно

(гордо)

Він половину взяв у Парки[7] грізних ножиць, Щоб меч свій викувать!

Перший маркіз

(знизув плечима)

Та де ж той Сірано?

Рагно

О! Ставлю я в заклад курча а ля Рагно, Що скоро прийде він!

Маркіз 

(сміючись) 

Гаразд!

Шум захоплення в залі. Роксана з'являється в своїй ложі. Вона сідає попереду, дуенья – позад неї. Крістіан, що саме платить буфетниці, не помічає Роксани.

Другий маркіз

(скрикує)

Мої панове! Ах, що це за краса!

Перший маркіз

Це персик пречудовий, Розкішна ягода, троянда чарівна!

Другий маркіз

Такою свіжістю овіяна вона, Що всім серцям отут загрожує простуда!

Крістіан

(підвів голову, помітив Роксану, жваво хапає Ліньєра за руку)

Вона!

Ліньєр

(дивиться)

А! Це вона!

Крістіан

Я ще такого чуда Не бачив! Я тремчу! О, хто вона, скажіть! Не мучте!

Ліньєр

(зі смаком попиваючи мускат)

Хто вона – дізнаєтесь за мить: Мадлена де Робен, що зве себе – Роксана. Манірниця тонка. Дотепна. Нездоланна.

Крістіан

Ох!

Ліньєр

Вільна. Сирота. Двоюрідна сестра Отого Сірано.

У цю хвилину дуже елегантний пан з блакитною стрічкою через плече входить до ложі і стоячи розмовляв з Роксаною.

Крістіан