Карін Слотер - Лють

це фото Майкл подивився двічі — йому здалося, що цій дівчинці було десять, не більше.

— Вона молодша за інших, — сказав він.

Сама думка про те, що якийсь хворий на голову виродок торкався дитини, була йому огидною. Дівчинка була не набагато старшою за Тіма.

— На неї напали півроку тому, — повідомив Трент. — Поліції вона розповіла, що нападник був у чорній лижній масці.

Майкл похитав головою. До Б’юфорда було годину їхати, та й дівчинка була занадто маленька.

— Випадковий збіг.

— Я теж так думаю, — погодився Трент. — Такі типи не виходять на полювання за межі своєї зони комфорту.

Не усвідомлюючи цього, Майкл сів за стіл. Поклав на нього фото десятирічної та посунув назад Тренту, думаючи, що його знудить, якщо він ще хвилину на нього дивитиметься. Господи, бідолашні її батьки. Як, чорт забирай, люди переживають такі кошмари?

— Що це означає? Зона комфорту? — запитав Майкл.

До Трента повернувся його професорський тон.

— Ґвалтівники, які полюють на дітей, цікавляться певними віковими групами. Чоловік, якого вабить до десятирічних, може вважати, що п’ятнадцять-шістнадцять років — це вже забагато. Те саме стосується чоловіка, якого цікавлять підлітки. Від думки про розбещення такої маленької дівчинки у нього може виникнути така сама огида, як і у вас.

Майкл відчув, як стискається у нього шлунок. Трент говорив про це так спокійно, наче погоду обговорював.

— У вас є діти? — не міг не спитати Майкл.

— Ні, — похитав головою Трент, але про те саме не запитав. Можливо, він уже знав відповідь — наприклад, від Ґріра. Хотів би Майкл знати, що цей старий гад наплів про Тіма.

— У кожній справі я звернувся до батьків з проханням дозволити нам поговорити з дівчатами. Можливо, тепер, коли минув певний час, вони згадають якісь деталі, дадуть нам нову інформацію, бо досвід підказує, що жертви таких злочинів пригадують подробиці, коли приходить здатність сприймати цю подію на відстані. Може, ми тільки даремно згаємо час, але можемо почути щось таке, чого вони одразу не пригадали.

— Так, — погодився Майкл, намагаючись приховати роздратування. На своєму віку він розслідував чимало справ про зґвалтування і не потребував, щоб його навчали.

— На мою думку, злочинець — добре освічена особа, — вів далі Трент. — Можливо, йому років тридцять п’ять-сорок. Невдоволений ситуацією на роботі, нещасливий удома.

Майкл прикусив язика. На його думку, цей аналіз був хріновий. Окрім тієї частини, де йшлося про хорошу освіту, під Трентів опис підпадала більшість поліцейських на їхній дільниці. Якби Трент додав пункт про трахання сусідки, то маніяком міг виявитися сам Майкл.

— У цих справах чітко простежується певна схема, — провадив Трент. — На першу дівчинку, Купер, напали біля кінотеатру: швидко, зі знанням справи. На все про все у нього пішло хвилин десять, і жодного разу він не потрапив у поле огляду камер спостереження кінотеатру. Другу жертву, Анну Ліндер, схопили просто на вулиці. Він кудись відвіз її на машині — куди саме, вона не знає. А покинув біля брами Стоун-Маунтін-парку, де її наступного ранку знайшли поліцейські.

— Сліди від шин були?

— Були. Близько двох сотень, — відповів Трент. — У парку щойно розпочалися різдвяні світлові шоу.

На таке шоу Майкл ходив з Джиною і Тімом. Вони відвідували їх щороку.

— ДНК? — запитав Майкл.

— Він користувався презервативом.

— Зрозуміло, — кивнув Майкл. Отже, їхній клієнт — не дурень. — А як це пов’язано з моєю вчорашньою дівчиною?

Трент звузив очі, неначе розмірковував, чи чув Майкл бодай слово з усього, що він казав.

— Язики, детективе. — Він посунув теки зі справами в бік Майкла. — Усім жертвам відкусили язики.

Розділ 4

— Язик — це наче шматок твердого біфштекса, — сказав Піт Генсон, знімаючи латексні рукавички. Його погляд упав на Трента, і той завмер. — Сер, мені здається, ви бігун. Я не помиляюся?

Запитання, схоже, нітрохи не спантеличило Трента. Дванадцятирічний стаж роботи привчив і Майкла не дивуватися на ексцентричних судмедекспертів.

— Так, сер, — відповів Трент.

— Довгі дистанції?

— Так.

— Марафони?

— Так.

— Ну, я так і думав. — Піт кивнув сам до себе, наче заробив очко, хоча Майкл відзначив, що Вілл Трент ніякої інформації про себе добровільно не повідомляв.

Піт повернувся до трупа, що лежав на столі посередині кімнати. Тіло Аліші Монро було загорнуто в біле простирадло, виднілася тільки голова. Третя вія зникла, макіяж змили. Там, де скальп і шкіру обличчя знімали, щоб оглянути череп і вийняти мозок, залишилися грубі шви.

— Ви коли-небудь прикушували собі язика? — запитав Піт.

Трент не відповів, тож Майкл просто сказав: «Так».

— Заживає доволі швидко. Язик — дивовижний орган. Звісно, якщо він на місці. Хай там як, щоб прокусити язика, великих зусиль не треба. — Піт відкотив простирадло, оголюючи Y-подібний розріз до грудей Монро.

— Ось, — сказав він, і Майкл побачив великі чорні синці у жінки над лівим плечем. — Посмертне посиніння вказує на те, що вона померла на тому місці, де ви її знайшли. На сходах, лежачи на спині. Моя думка така, що її побили, потім зґвалтували і, ґвалтуючи, він відкусив їй язика.

Майкл замислився над цим. Уявив собі, як вона лежала на сходах. Спочатку розслабилася, щоб витерпіти зґвалтування, та потім, коли до неї дійшло, що має статися, забилася в конвульсіях від страху.

— Ви можете отримати зразок ДНК зі слини на язиці? — нарешті озвався Трент.

— Беручи до уваги її професію, думаю, я зможу отримати з нього чимало ДНК. — Піт знизав плечима. — А мазки з її піхви дадуть вам цілий букет підозрюваних, але я вважаю, що ваш убивця користувався презервативом.

— Чому ви так думаєте? — запитав Майкл.

— Порошок, — відповів Піт. — На правому стегні в неї був слід кукурудзяного крохмалю.

Майкл знав, що при пакуванні презервативів часто застосовують порошок, щоб полегшити користування. Усі виробники застосовували однакові складники, тож виявити марку презерватива неможливо. Та й знаття того, що вбивця скористався «Трояном» чи «Рамзесом», коло підозрюваних не звузило б.

— Здогадуюся, що на ньому була змазка, — додав Піт. — А ще там були сліди складника, схожого на ноноксинол-дев’ять.

Трента ця інформація зацікавила.

— А на сходах його сліди були?

— Я їх не знайшов.

— Отже, до боротьби на сходах він займався з нею сексом деінде, можливо, в квартирі, — висловив припущення Трент.

Майкл майже їх не слухав. Повія штибу Монро не витрачала б важко зароблених грошей на розкіш типу змазки й сперміцидів. Легше зціпити зуби й заощадити. А наслідки усувати вже потім.

— Презерватив майже напевно належав ґвалтівнику, — припустив Майкл.

В очах у Трента з’явився здивований вираз, неначе він щойно згадав, що Майкл теж був