Катя Черниш - Під маскою влади, Катя Черниш

— Я більше не хочу бути просто “нею”, — сказала Мія. — Тією, за кого вирішують. Тією, кого захищають або використовують.

Алекс стояв біля вікна. Його спина — пряма, як завжди. Але в його тиші був сигнал.

— Ти не зобов’язана бути в цьому, — сказав він. — Якщо підеш зараз, я дам тобі нову особистість, нове життя. Ти зникнеш з їхніх радарів. Назавжди.

Мія підійшла ближче. Її голос — твердіший, ніж він звик чути.

— Ти помилився. Я не хочу зникати. Я хочу бути частиною цього.

— Частиною чого?

— Війни. Помсти. І твого світу.

Він розвернувся повільно. У його очах не було жалю. Лише — визнання.

— Тоді знімай маску жертви. Тепер ми — партнери.

Першим кроком було — розібратися, хто саме з її родини передав фото.Мія сама викликалась поїхати туди. Під прикриттям, у новому образі. Вона вже не була тією худою дівчиною з горища.Вона — дружина людини, яку боїться навіть тінь.

Охоронці супроводжували її здалеку. Вона увійшла в той самий дім, де жила як служниця. Її не впізнали одразу.

Мачуха вдавала здивування. Зведена сестра — ні. У її очах не було страху. Була злість. І щось ще — ревнощі.

— Як же швидко ти забула, хто ти є, — прошипіла вона. — Думаєш, що розкішна сукня і прізвище зробили з тебе королеву?

— Ні, — усміхнулась Мія. — Мене зробила сильною ти.

Коли вона повернулась до маєтку, Алекс чекав.

— Вона? — запитав коротко.

Мія кивнула.

— І не тільки вона. Її мати теж. Вони працюють з кимось. З тими, хто хоче тебе знищити зсередини.

— Тоді час грати за моїми правилами.

У цю ніч вони сиділи поруч — не як чоловік і дружина.А як два союзники в темряві, які вперше зрозуміли: разом вони — набагато небезпечніші, ніж кожен окремо.