Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Бойове фентезі » Стражі Дзеркала , Yuleesi 📚 - Українською

Yuleesi - Стражі Дзеркала , Yuleesi

35
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Стражі Дзеркала" автора Yuleesi. Жанр книги: Бойове фентезі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 102
Перейти на сторінку:

-Що, це і є твоя реакція? – підняла брови Катрін.

Її сестра вимкнула пароварку і виклала філе на тарілку. Тоді сіла навпроти. І уважно глянула Катрін в очі.

-Знаю, – тихо мовила вона.

-Звідки?

-Я там була.

-То твоя провина? – зіронізувала Катрін.

Проте Рубі навіть не усміхнулася.

-Можливо. Розумієш, коли я була там, то знову бачила їх. І цей голос… Обіцяв знищити мене.

-Чий голос? – стурбовано запитала Катрін.

-Не знаю! Просто чула його, а тоді почалося щось на зразок  землетрусу…

-Рубі! – пальці Катрін зімкнулися на її зап’ясті. – Погано це все!

-Теж мені, новина!..

-Та ні! Я ж чому прийшла?

-Поїсти? – припустила Рубі.

-Не смішно. Я прийшла попередити: Університет починає розслідування! І, якщо хтось взнає, що ти там була, це може погано скінчитися!

                                                     ***

Тримаючи ремінь сумки на плечі, Рубі старанно оминала студентів. З голови не виходила розмова з Катрін. «Погано скінчитися!» Все погано почалося! Університет починає розслідування… Куди вже гірше? Не зважаючи на всю романтику статусу Відступника, Рубі аж ніяк не прагнула поповнити їхні ряди. Не доведи, Господи, хтось взнає про те, що вона там була! Власне, формально вона нічого не порушувала, їй вже минуло вісімнадцять, тож вона могла жити майже так, як їй хотілося. Майже. Вона не мала права втягувати в це звичайних людей. А через неї мало не трапилося нещастя.

Дівчина знову зціпила зуби. Вона не дозволить собі розкисати. Просто тренуватися і бути готовою дати відсіч.

Не встигла вона ступити на першу сходинку, як її рішучість перейшла у набагато похмуріше русло – біля дверей стояв Харпер зі своєю свитою.

Дівчина заскрипіла зубами і вже наготувалася проминути їх, як раптом почула:

-Рубі, – так розтягувати слова вмів лише Харпер.

Від несподіванки дівчина зупинилась, ніби налетіла на стіну.

-Харпере?

-Скажи-но мені, дорогенька, – провадив той. – Ти не чула часом нічого, що трапилося в Місті цієї ночі?

-Ні, – Рубі хотіла йти далі, але Харпер перегородив їй шлях.

-Ні? Дивно, – його голос просто сочився медом. – Там чомусь за кілька хвилин впали стіни такого собі клубу «Стоянка», уявляєш?

-Хм, класно, але до чого тут я? – Рубі стенула плечима.

-Та як? Хіба ти не пригадуєш, як вчора сиділа саме в цьому клубі? – І Харпер вишкірився до неї.

-Я? Уявлення не маю, про що ти там лепечеш, – мило усміхнулася Рубі.

-Правда? Цікаво, Ректор матиме уявлення чи у нього теж погано з фантазією?

-Що ти плетеш? – засичала Рубі, покрадьки озирнувшись навколо.

-А я тобі не розповідав про своє захоплення фотографією? – під акомпанемент гиготіння своєї компанії запитав хлопець.

-І що ж ти фотографуєш? Себе без штанів? – отруйно запитала дівчина, чим викликала свист.

Очі Харпера звузились.

-Ні. Фотографую таких лапочок, як ти, які сидять у клубах із пляшкою вина, а трохи згодом… – Харпер знайшов потрібне зображення, – клуб розвалюється на очах.

Рубі глянула на екран. Без сумніву, це була вона. Чітко було видно переляк на її обличчі.

-Віддай – засичала Рубі.

-Ага, зараз, – телефон помандрував назад до кишені Харпера. – Я віддам його хіба Ректору, тому… Ай!

Рубі підвела очі – Севен, проходячи повз, розслаблено, але доволі сильно штурхнув Харпера в плече.

-Гей, Відступник! – крикнув Харпер. – Ти не помітив, що тут я стою?

Не обертаючись, Севен ліниво відповів:

-Ти все життя дечого не помічаєш. Варто і тобі вигадати прізвисько. Як тобі варіант «Сліпа курка»? Подобається?

Харпер побуряковів.

-Ти…

Несподівано над ними озвався голос:

-Усіх студентів просимо пройти до Залу Рад.

Рубі завмерла. Говорив старий гучномовець, якого останній раз використовували півсотні років тому. Трапилося щось дуже серйозне.

Великий Мармуровий Зал, Зал Рад, називали так через цілком банальну причину – він був мармуровим. З цього холодного, важкого, але такого урочистого матеріалу було зроблено все: кафедра для промовця, трибуна, де сиділи Професори та Наставники, лави для слухачів, розташовані амфітеатром, сходи. Коли Рубі заходила туди, їй завжди здавалося, що вона зайшла або в казку, або потрапила просто на небо – білий мармур здавався вражаючим, особливо, коли крізь високі стрілисті вікна з вітражами проникало сонячне проміння.

Проте зараз Зал видавався похмурим і настороженим. Студенти один за одним заходили і сідали на лави, Професори та Наставники розмовляли приглушеними голосами. В повітрі витало якесь напруження, від чого Рубі захотілося просто розвернутися і втекти.

1 ... 8 9 10 ... 102
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стражі Дзеркала , Yuleesi», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Стражі Дзеркала , Yuleesi"