Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Тим часом Аміран разом із принцесами Вікторію, Жасмін, Малікою та Еліс прибув до галасливого клубу. Вони хвилювалися за Лізу й одразу ж почали розпитувати бармена, чи не бачив він її. Бармен відповів, що дівчина пішла з хлопцем на Монастирський острів.

Не гаючи часу, друзі поспішили за нею. Хто знав, чим могла закінчитися ця ніч? Вони не могли дозволити, щоб із Лізою сталося щось погане.

Тим часом на день народження Лізи всі гості насолоджувались святом та подивилися фейєрверк. Після того, як гості пішли, королева Олена почала хвилюватися через зникнення дочок, зокрема Лізи. Емір Ібрагім, правитель Катару, якраз збирався лягати спати. Він покликав телоохоронця принцеси Вікторії, Давида, який завжди вірно та відповідально охороняв принцесу. Ібрагім наказав Давиду та всім охоронцям шукати принцес і привести їх назад. Давид та його охоронці з радістю прийняли наказ, адже сам Давид хвилювався за Вікторію та її сестер.

Коли Давид із охоронцями пішли, між еміром і королевою зав'язався розмову.

Королева Олена почала розмову:

— Ти думаєш, з ними все гаразд?

Ібрагім відповів:

— Сподіваємося, що вони просто вийшли погуляти по місту. Але чому не попередили нас? Ми дізнаємось, коли вони повернуться. Розпитаємо їх.

Королева Олена зітхнула та сказала:

— Все одно я хвилююсь за своїх дочок, моїх принцес.

Емір Ібрагім протягнув їй руку, заспокоюючи її.

Олена продовжила:

— Думаєш, Лізі все сподобалось? Ми ж так старалися для неї. Мені здалося, що вона чимось тривожиться. 

Емір Ібрагім відповів:

— Ти права, моя королева Олена. Але сьогодні на неї звернув увагу той хлопець із багатої родини — Тарік. Він не байдужий до неї. Сьогодні він підійшов до мене і хоче запропонувати руку та серце нашій Лізі.

Олена радісно вигукнула:

— Так нехай Ліза погоджується! Мені теж подобається Тарік. Він такий уважний до неї, навіть подарував їй прикрасу. Всі це помітили.

Ібрагім продовжив:

— Звичайно, його родина володіє компанією в Катарі. Думаю, організуємо заручення Лізи з Таріком. Потрібно їй це повідомити.

Королева Олена замислилася:

— Так, до речі, чому наш старший син Тимофей не приїхав на день народження Лізи? Навіть його дружина Еман не приїхала, у неї була важлива зустріч в Об'єднані Арабські Емірати.

Ібрагім відповів:

— Він в Бразилії, організовує показ мод. Тому не зміг приїхати, але передав подарунок Лізі та вибачення. Він ж дуже багатий бізнесмен.

Олена зауважила:

— Все одно міг би перенести заради Лізи. Ми ж всі старалися... До речі, а твоя наймолодша сестра Рахіма теж не приїхала. Адже вона збиралася приїхати до нас.

Ібрагім задумався:

— Думаю, у неї були справи.

Олена похмуро відповіла:

— Хмм, які «справи» можуть бути у такої великої принцеси Катару?

Ібрагім спокійно сказав:

— В будь-якому випадку, вона передала свої вибачення

Олена радісно вигукнала знову:

— Знаєшь сьогодні був чудовий день, з гарними новинами, наша донька принцеса Мія чекає близнюків, наш принц Савва зробив пропозицію Брітні, вона дуже гарна і розумана дівчина, вона мені подобається, ми пишаємось ними, ось би у Лізи наладжувалось особисте життя.

— Так діти наша гордіть, я дуже задоволений ними, а у Лізи буде наладженно коли вийде заміж за Тарика і будемо радіти за неї . . Лягай спати, люба, Давид і охоронці знайдуть наших дочок.

Олена задумливо промовила:

— Будемо сподіватися.

Ібрагім ліг спати, намагаючись засинати, він все одно хвилювався за дочок, а Олена продовжувала думати про те, що його наймолодша сестра Рахіма останнім часом відсутня на сімейних святах. Вона вирішила, що повинна приїхати до Катару і з'ясувати, що ховає велика принцеса Рахіма.

Тим часом Ліза і Максим, п'яні і захоплені, бродили по темному Монастирському острову. У повітрі віяло напруження, і коли Максим раптово прижмав Лізу до холодної стіни, вона відчула, як її серце стиснулося. Він дивився на неї з якоюсь дивною рішучістю, перш ніж нахилитися і почати її цілувати. Ліза була п’яна, але ще в своєму розумі й спробувала відсунутися, але Максим не здавався.

Коли він спробував йти далі, Ліза, відчуваючи загрозу, нарешті вирвалась і сказала:

— Ні, не треба.

Максим, однак, не слухав. Його погляд став більш настирливим, і він знову спробував наблизитись. Ліза відштовхнула його, але він схопив її за зап’ястя, і загроза в його очах ставала дедалі яснішою. Ліза вже почала панікувати, її тіло було охоплене страхом, і вона намагалася вирватися, але раптом пролуняв постріл.

Максим затих, жахаючись, і обернувся. З темряви з'явився хлопець з рушницею, обличчя якого було зловісним, але водночас привабливим. Він був високий, з рудим волоссям і світлими очима. У його погляді ховалась загроза, і його поставка одразу заявляла про наміри. Це був Олаф, ірландець, і його присутність зупинила Максима.

Олаф, не відводячи погляду від нього, сказав загрозливим тоном:

— Якщо ти хоч пальцем до неї доторкнешся, я тебе застрелю.

Максим, зрозумівши, що ситуація виходить з-під контролю, злякався і, не промовивши ані слова, швидко ретирувався в темряву. Ліза, майже не вірячи в те, що сталося, стояла в здивуванні.

Через мить до неї підбігли Вікторія та її сестри. Вони, перелякані, кинулись до Лізи.

— Ти в порядку? — запитала Вікторія, обстежуючи Лізу.

Ліза, трохи заспокоївшись, підняла голову і побачила Олафа, який, залишаючись на місці, уважно спостерігав за ними. Вікторія і її сестри були приголомшені, але в першу чергу вдячні Олафу за те, що врятував Лізу від жахливої ситуації.

— Ти врятував мене, — сказала Ліза, з вдячністю дивлячись на Олафа, але її сестри все ще були насторожені. В їхніх очах читалась суміш вдячності і легкого здивування. Їх не полишало відчуття, що ця людина, незважаючи на свою допомогу, була чимось... не таким.