Ханна Кір - Втрачене покоління, Ханна Кір

9

Памʼяті "Історика"

 

Ненависть чується тріском поламаних ребер,

Одною сльозою, стиснутим кулаком,

Кров’ю в долонях від голок трояндових стебел,

Матері криком і батьковим вдячним кивком.

 

Ненависть грає у краплях дощу і повітрі,

У горлах, у грудях, у висушених очах,

В сльозах капелана, у непохитній вірі

І вазі тягаря на дівочих тонких плечах.

 

Ненависть стала єдиним можливим гартом,

Зброєю, вартою, новим світанком в бою…

Лиш ненависть нині доводить, що жити варто,

Хоча би для того,

щоб смерть

помстити

твою.

 

22.06.2022

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍