Марина Вітер - Незламна тиша, Марина Вітер
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Парк був ще не зовсім зеленим — рання весна тільки пробуджувала місто. Артем ішов алеєю сам, у темному пальті, ховаючись від світу і власних думок. Йому потрібна була тиша. Простір. Відірватися від цифр, зустрічей, і… від її образу, що все частіше з’являвся в голові.
Він не планував її побачити.
Але вона була тут.
У тонкому весняному пальті, з волоссям, зібраним у недбалий пучок, і… з маленькою дівчинкою років семи. Вона сміялася, крутилась, тримала повітряну кульку і тягнула Ольгу за руку:
— Тітусю, ну ще п’ять хвилин! Ну, будь ласка!
— Ліза, ми вже годину гуляємо, — усміхнулась Ольга, — а мені треба ще готуватись до завтрашнього уроку.
Артем зупинився.
У його світі не було таких моментів. Ніхто не тягнув його за руку. Ніхто не просив «ще п’ять хвилин». Усе було по графіку.
А тут — живе щастя.
Він зробив крок уперед, і в цей момент Ліза його помітила.
— А хто це? — запитала вона в Ольги, показуючи на нього.
Ольга підняла очі — і серце в грудях стукнуло сильніше.
Він.
— Просто знайомий, — тихо відповіла вона. І голос зрадив їй — став м’якішим.
— Ви гуляєте на самоті? — Артем підійшов ближче. — Для такої компанії це гріх.
— Іноді самотність — ліки, — відповіла Ольга, тримаючи дівчинку за руку. — Але сьогодні я не сама.
— Це ваша донька?
— Племінниця. Ліза. — Вона глянула на дівчинку, яка уважно розглядала Артема, зовсім без страху.
— Вона гарна. Як ви, — промовив він раптом.
Ольга здивовано підняла брову.
— Ви комплімент зробили? Це щось нове.
— Я... намагаюсь бути трохи менш... холодним.
— Даремно, — усміхнулась вона з сумом. — Вам це личить.
Він на мить замовк. А потім сказав:
— Я хочу поговорити з вами. Без актової зали. Без юридичних термінів. Просто... чесно.
— Про що?
— Про школу. І, можливо, про дещо більше.
Вперше в її очах з’явилося щось інше, крім опору. Цікавість. Обережна надія. І тривога.
Бо вона теж розуміла: ця зустріч була не випадковою.
Це була точка, після якої вже не буде, як раніше.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Незламна тиша, Марина Вітер», після закриття браузера.
