Мілена Христич - Щоденник 4 (збірник загонів з 80-х по 2025), Мілена Христич

Так от раптом вчителька оголосила прізвище Христі разом з прізвищем іншої дівчини .

Не знаю, хто в кого списав, розбирайтеся самі, але я вам через це поставила по четвірці, - безапеляційно заявила вчителька.

Дорослій порно- поетці Христі Божевій не раз приходилося чути закиди щодо плагіату, і вона можна сказати до них звикла та вже не звертала уваги:  хто зна, що кому приверзеться. У дев*ятому класі Христя так само безапеляційно була впевнена в оригінальності власних творінь. По-перше, вона  їх дійсно писала сама, а по-друге, через власну прихильність до експресіонізму як літературного напрямку, твори Христі набували тої самої піднесеності та високого пафосу, яким Христя так гордилася. І раптом – списала!

Христя фекнула сама собі та пішла до Наташі за зошитом.

Обмінявшись зошитами з Наташею- відмінницею розумницею комсомолкою та просто красунею, чистюлею та хорошою дівчиною, вони з Христею разом занурились у твори одна одної.

Христя спіймала тінь власної думки, трохи перекрученої та інтерпретованої самою Наташею і без втручання божою милістю майбутньої письменниці Христі Божевої.

І все?- подумала Христя. – Ніхто ж ні у кого не списував, адже ми навіть не спілкуємося і не дружимо.

Але з модною молодою амбітною вчителькою сперечатися не стала.

Втім , через багато років , стоячи у стіни в очікуванні розстрілу , Христя Божева задасть собі єдине питання: Як може так статися, що у двох людей на відстані народжується одна й та сама думка та виглядає так, наче вони одне у одного списали. Навіть не маючи змоги спілкуватися чи переписуватися.

Але відповіді вона так і не знайде.

Усмішка ангела. Практика в совхозі

Згадувати іноді було боляче. Але доросла Христя розуміла усю необхідність цього болючого процесу. Адже життя таке скороминуще. І у нього могло поміститися і щастя і біль і страждання і помста і гріх і розкаяння і просвітлення – усе від Великого Вибуху до майбутньої квантової анігіляції Всесвіту.

І уся література світу , кілобайти літератури, кілометри кінострічок чи могли виправдати наше існування , життя у пошуку сенсу, ходіння по воді , пошуки Бога чи Ісуса, чи істини, чи каверз наукової фантастики з усією доповненою реальність, що виникає у свідомості чи підсвідомості чи над свідомості , коли мозок чи та загадкова шишковидна залоза , підключена до колективного підсвідомого, щось та бачить чи чує чи отримує інтуїтивні знання, древні як сам світ, тому знайомі всім з пелюшок, але ці всі переважно зайняті тим, що копирсаються у власному болючому «я» чи шукають безболісних стосунків з представником протилежної статі, чи шукають солодших напоїв чи нектару безсмертя, чи ще чогось, чи прагнуть реалізувати хоч одну мрію. А вона як сама одна не маючи мрії : вийти заміж та завести машину, все ж таки підключалася до безмежжя граней Всесвіту, якщо уявити, що він –Всесвіт дійсно безкінечний кристал з дзеркальними гранями, що віддзеркалюють одна одну і так до самої безкінечності, що вона там шукає , в тих фрактальних гранях кристала, в тих лабіринтах архетипів та коридорах затемнень та просвітлень, вона й сама не знала.

Згадувати минуле те, за яким ніхто вже давно не шкодував і не плакав, у яке ніхто не кликав. Чи плакав, чи кликав, але так,  що ми просто не чуємо, чи хтось чекав чи чекатиме колись деінде у тому колективно підсвідомому потойбіччі?

Пошук сенсів завжди такий не  доречний і не міцний, тут має на що опертись, бо що таке ці сенси?

Шукати у минулому болю чи шукати безболісного забуття у тому що зазвичай називають щастям: сімейним чи щастям в особистому житті?

Померти і заснути, і , можливо , бачити сни?

Звичайно, та ще мала Христя, що вчилася у дев*ятому класі та була закохана в однокласника Вадима тоді так не мислила. А , можливо, й доросла Христя, що тепер жила сама та її вважали самостійною та самодостатньою сильною жінкою хіба була суб*єктом хоч однієї думки, чи була вона тим, що називають об*єктом мислення Всесвіту чи самого Бога? Чи ще когось? Адже, соліпсизм вік якби двосторонній. Можна вважати пупом Всесвіту себе, а можна ж припустити, що пуп – хтось інший, і саме він її й вимислив і тепер пише сценарій її життя.

Христя Божева була сповнена сумнівів та самовпевненості одночасно.

…

Вадим нічого не підозрював про те, що його однокласниця –Христя Божева- це на перший погляд дитя колись стане забороненою порно-поеткою та писатиме власні мемуари, поки що він просто дивився на життя як на загадку, яку прийдеться розгадувати протягом життя.

Христя шукала відгадки у книгах.

Одного разу вона стяла посеред класу , задивлена у вікно , вона оперлася коліном однієї ноги на стілець, і рукою оперлася на парту. Погляд губився десь на стіні протилежної жилої багатоповерхівки, сонечко світило так ласкаво після кількох сірих холодних зимових місяців, і раптом вона відчула на своїх плечах тепло рук Вадима. Він опустив їх тихо та ласкаво і встав за спиною так близько, що вона , здавалось, відчувала , як його тихе дихання торкається її русявого волосся , як його ніжність перетікає з його долонь у її ще юне тіло, що ще тільки готувалося прокинутись для чоловічих рук і ніжності і тепла, і в цей момент їй здалося, що небо потемніло та розкололось надвоє і коли вона все таки вислизнула з-під рук хлопця через те, що скоріше інтуїтивно відчула , що не на часі, то і небо і сам світ повернулись у її свідомість лише через пару митей і тоді вона здивувалась, що усе у цьому світі залишилось на місці: і синє небо і клас і ці парти і однокласники і Зоя Іванівна стояла за своїм столом , наче на незмінному своєму вічному педагогічному караулі, і Вадим, якого вона все ще відчувала усім своїм тілом, але що же відходив крок за кроком від неї кудись у своїх справах. І мовчання, яке в ній оселилось – все це дорослішання було наче глибока ріка, у яку входиш спочатку безтурботним дитям, а потім  по мірі того, як ростеш фізично і заходити приходиться все глибше, бо усі твої скарби – перли та золоті кільця та монети - на дні цієї ріки, а потім ти вже , наче вправний пірнач за скарбами, змушений занурюватись усе глибше й глибше, бо не за соломинки ж хапатися, а треба вчитись плавати по дорослому.