Софія Малинська - Стережіться, пане ректоре, або Справу веде потраплянка!, Софія Малинська

В цьому я сумнівалася. Хіба що винуватець і той, хто затягнув мене у цей світ — одна й та сама сутність. Та звучить доволі логічно. Якщо не знати, що я — це не я. Та останнім фактом я ділитися не готова. 

Спочатку треба потрапити до місцевої бібліотеки та дізнатися якомога більше про тутешні закони та відношення до іншомирян. А до тих пір…

— Чи можна якось відновити втрачені спогади? Може існує якесь зілля або заклинання? — питаю я, вдаючи зацікавленість.

Врешті, саме цього мала б хотіти справжня Арієстель, якби я не займала її тіло, і була впевнена у власній невинуватості.

— Можна спробувати. Але немає жодних гарантій, і забагато ризиків. Це може завдати невиправних пошкоджень вашому розуму і навіть вбити. Саме тому цей варіант не розглядався на вашому допиті ніким, крім пана Монграна.

Згадавши відношення гнома, я мимоволі скривилася, й неочікувано впіймала посмішку ректора.

— Не турбуйтеся. Як громадянка цього королівства і поки що моя адептка, ви можете бути впевнені у тому, що ваші права захищатимуть. Принаймні до тих пір, поки вашу провину не буде доведено.

Ото вже дякую! А поїсти мені хтось запропонує?