Іванна Турецька - Ще сонце сходить не в останнє , Іванна Турецька

– Ми із Вадимом познайомились коли я влаштовувалася на роботу у його компанію, він мені одразу сподобався, із часом він запросив мене на побачення і так ми почали зустрічатися! 

– А ви Вадиме, як ви ставитеся до того що зустрічаєтесь із дівчиною із якою разом працюєте! Чи не мішає робота вашим стосункам? – Запитала журналістка.

– Ні, мені Вікторія сподобалася одразу коли я її вперше побачив, і тепер ми не хочемо розлучатися ні на хвилину, тож робота не лише нам не мішає, а й зміцнює наші відносини. Ми дуже щасливі що ми тепер разом, і любимо одне одного.

– Дякую за вашу відповідь Вадиме! Тож ми можемо зробити висновок що такий відомий бізнесмен як ви, і затятий холостяк, нарешті стали щасливим у сімейному житті, і знайшли дівчину яка вас не лише доповнює, а й кохає і ви також її кохаєте, а це найголовніше у стосунках. Із вами на зв'язку були "Популярні новини". Де ми розповідаємо про сімейне життя знаменитих людей! До нових зустрічей!

Хух... Все добре, ви виступили надзвичайно, тепер можете розслабитися! Ви були на висоті! А тепер вибачте ми з Віталієм збираємося тому що нам потрібно спішити на наступні зйомки! До побачення! 

І вони пішли, і у цей час Віка і Вадим залишились на одинці!

– Віка, хочеш ми подивимося якийсь чудовий фільм, чи комедію що скажеш? Давай щось замовимо, можливо ти хочеш суші чи щось таке?

– Фільм можна! Я не проти, а суші я не люблю, давай краще зробимо чаю, у тебе є щось до чаю?

– Так, там у холодильнику є тортик!

– Чудово, давай зроблю чаю і тоді будемо дивитися фільм, добре?

– Добре, я не проти, почувай себе як удома!

Зробивши чай Віка принесла і поставила на столик, прислугу Вадим відпустив ще до приїзду журналістів, вони закрили штори щоб складалося таке враження ніби вони зараз у кінотеатрі, а штори нормально прикривали від світла вікно, так що в кімнаті здавалося стояла напівтемрява...  Вони включили комедію після того як покуштувавши тортика і випивши чаю, до речі тортик був дуже смачний, як зауважила Віка, і почали дивитися, Вадим почав руку їй на плече і так вони ледь не заснули обидвоє під час перегляду фільму... Трішки передрімавши Вадим вирішив подзвонити на роботу і запитати як там справи чи все добре! На роботі його хамивідповів що все ок, і сьогодні він може не приїжджати, і Вадим промовив до Віки, поки вона думала над тим як вона могла так задрімати:

– Віко, у мене чудова новина, ми можемо сьогодні побути в у двох, я звонив до свого зама, він сказав що на роботі вони можуть сьогодні обійтися і без мене, тож які у тебе варіанти? Що ми будемо робити?

– Знаєш що, я нікуди сьогодні не хочу йти, давай побудемо удвох і замовимо піцу, якщо ти не проти я люблю піцу!

– Добре, давай! Я зараз наберу номер! – І Вадим зателефонував в одну піцерію і замовив одну велику піцу, а Віка була трохи втомлена, через усі ці останні напружені дні, в яких вона мусила притвлрятися, тому просто хотіла банально відпочити від цього всього!

– Як твій настрій? Хочеш просто поговоримо, підійде до мене ближче – промовив Вадим. Сідяй біля мене! І він її знову поцілував, і на цей раз довше ніж зазвичай, і вона відповіла йому взаємністю. Ти знаєш я не хочу щоби у нас все було якось надто стрімко у інтимних відносинах, по-перше я хочу дати тобі трохи часу, а по-друге у мене до тебе серйозні наміри, і я навіть готовий із тобою одружитися!

– Дякую, давай познайомимось для почагпо ближче! Розкажи щось про себе які у тебе є хоббі, чим ти любиш займатися у вільний від роботи час?

– Я люблю грати у більярд, і читати багато книг на різні теми, по саморозвитку та інші.. А ти, крім того що займалася танцями, і акторською майстерністю ще щось полюбляла окрім цього?

– Ні, у мене на більше просто не було вже часу! Щось мені скучно стало, давай хоч парком пройдемось, якщо ти не проти? Я  вєе цілком відпочила! Що скажеш?

– Я не проти, відповів Вадим! Добре що мій водій завжди на робоччому місці, зараз наберу його, я вже не хочу сідати за руль, коли трішки випив вина.. 

– Ало Василю! Виїзджай машиною із гаража зараз, ми із моєю дівчиною відправимось у місто!

– А у тебе швидко настрій змінився, щойно не хотіла нікуди йти!

– Я відновила свої сили, я така, непередбачувана дівчина.. І мені раптом стало нудно!

– Цікаво! Давай сьогодні відпочинимо на повну, завтра знову до роботи! 

– По коням, мій хороший друг! Ура!

– А ти щей умієш жартувати?

– Ще б пак! Звісно умію! 

– Ох, це ти точно умієш вразити кожного, хто із тобою спілкується по ближче!

– Їдьмо!

І вони поїхали в торговий центр, там пішли в кіно, потім відправились у місто, в закритий парк- заповідник! Там дуже красиво, особливо влітку!

– Як же тут гарно, подивись особливо яка природа, вау!

– Цей парк тому і закритий, що сюди не пускають всіх підряд, щоб не смітили тут, до того ж він платний! Я знав що тобі тут сподобається!

У парку було штучне озеро, і там плавали справжнісінькі лебеді, їх відвідувачі підгодовували, та насправді вони і так мали що їсти, тому що у ньому працювали люди, які і годували цих та інших тварин, там були навіть козулі і олені, заповідник цей був великий, і цих тварин туди спеціально заселили, він був приватною власністю, і той хто придумав таку ідею, до того ж і добре на цьому заробляв, адже відвідувачі ладні були платити скільки той загадає, аби лише помилуватися на цю красу. Козулі пересувалися вільно, і кожного дня працівники доставляли їм іжу і воду у кормушки, також так само і олені, там були і маленькі жеребці, зазвичай у денний час доби вони не сильно показувалися людям на очі, але іноді їх можна було побачити як вони проскакують швиденько повз. 

– Вадиме дивись, я щойно побачила маленьку козулю! Вау яка вона мила, пробігла так швидко що я й не встигла оглянутися, коли її вже й немає.. Тепер вона вже і зовсім зникла із моїх очей! – Продовжувала Віка!

– Я навіть не встиг помітити її!

– Добре що ми приїхали саме сюди, тут дуже красива природа, і стежки витоптані, наче тут часто ходять люди, хоча мабуть так і є.. Тут все таке природнє, а не штучне як у великих містах і ліс великий, мабуть тут немає кабанів, я надіюсь, все виглядає так красиво і затишно. Я би тут пробула вічність, аж не хочеться додому їхати...