Natali Ya - Посмішка Бога, Natali Ya

          *                          *                            *                             *                           *

Чорний BMW промчав через перехрестя так, що у деяких машин припаркованих на узбіччі спрацювала сигналізація. Звук гальм, коли машина зупинилась як укопана, почула вся вулиця. Гай практично вистрибнув на тротуар і, зачинивши двері, вбіг на поріг будинку, перед яким і паркувався. Він не став дзвонити, або пробувати чи відчинені двері, він відкрив її з ноги, практично зірвавши з петель, і, стрімко увійшов усередину, дістаючи при цьому пістолет.

Локі в хатньому одязі вийшов на шум і зіткнувся з Гаєм у своїх передпокоях. Гай наставив пістолет йому в груди.

- Хто ти? - Запитав він.

Голос його був спокійний, але самого Гая трясло від гніву.

- Що трапилося? - спокійно спитав Локі.

- Я запитав, - майже пошепки відповів Гай.

Локі зітхнув.

- Мене звуть Локі, я з Асгарда.

- Це ти витяг мене з Хеля?

– Так.

– Навіщо?

– Захотілося.

– Навіщо? – заволав Гай.

- Хотів дати тобі другий шанс.

– Я уб'ю тебе, – знову спокійно сказав Гай.

– Не вб'єш.

- Ти в цьому впевнений?

- У тому, що ти натиснеш на курок, я не сумніваюся, але мене не вбити зброєю Мідгарда.

– Перевіримо? – іронічно поцікавився Гай.

- Валяй, - погодився Локі.

- Думаєш, я блефую?! – знову заволав Гай.

- А ти, мабуть, думаєш, що я? - Запитав Локі. - Ну, давай, чого чекаєш?! - крикнув він, і тут же пролунав постріл.

Від удару в груди, Локі навіть ступив назад, але куля, відрекошетувавши від нього, потрапила в стіну. Локі потер місце, куди потрапила куля.

- Так це правда, - опускаючи пістолет, прошепотів Гай.

- Що правда?

– Все, що ти казав мені, всі мої спогади та сни, які лікарі віднесли до посттравматичної заміни реальності, все це правда.

- Маріон? - Співчутливо запитав Локі.

Гай мовчки кивнув головою.

– Слухай, Гай…, – почав Локі, але погляд Гая зупинив його. Локі зрозумів, що будь-які слова зараз будуть безглуздими.

Кілька секунд Гай стояв тупо дивлячись у стіну, потім, не промовивши жодного слова. Вийшов.

Локі почув рев двигуна, а через пару секунд вереск гальм. Раптом, йому здалося, він почув сміх Норн, а за мить зрозумів, йому не здалося. За мить, йому став зрозумілий їхній план, ось тільки розгадав він його, як завжди, надто пізно.

Заціпеніння охопило Локі. Він уже знав, що сталося, і боявся виходити надвір. Начебто, поки він цього не побачить, подія не станеться. Шум натовпу привів його до тями. Локі підійшов до дверей, і відчинивши її різким рухом, вийшов.

Машини стояли, рух був перекритий натовпом роззяв. Локі пішов крізь скупчення людей, розпихаючи всіх не особливо церемонячись. У центрі цього живого кола лежала Ліліт, мертва.

- На шаленій швидкості ..., Чорна BMW ..., - Долинали до Локи розмови з натовпу.

Локі присів і взяв дівчину за руку. Навколо метушилося кілька людей, почулося виття сирен швидкої допомоги, але Локі відчував, що вона померла.

Локі оцінив жарт Норн. Справді, дуже іронічно, Ліліт відправила у Хель людина, яку Локі, з власної волі витягнув із Хеля. Тільки йому було не смішно.

Спочатку від його гніву вибухнула машина, що стояла поблизу. Натовп багатоголосо закричав, і кинувся в розсипну, але декому не вдалося втекти. Друга хвиля гніву розкидала і підривала все, в радіусі видимості. Вибухали машини, сминалися паркани, тріщали будинки, з корінням виривало дерева, поки Локі не відчув на собі погляд, і не підняв очі від мертвої Ліліт, зустрівшись поглядом з Гаєм.

Гай був єдиний, хто ще стояв на вулиці. У погляді Гая, як і в його душі була порожнеча, в цій порожнечі, мабуть, і зник гнів Локі. Ні, він не сердився на Гая, він добре розумів, хто насправді вбив його Ліліт.

Приїхала швидка. Лікарі зверталися до Локі, щось у нього питали, але він не міг зрозуміти жодного слова з того, що вони говорили. Нарешті тим, мабуть набридло ставити запитання в порожнечу і вони поїхали, забравши тіло Ліліт. Гай теж пішов.

Постоявши трохи, Локі пішов додому, зачинив двері, і попрямував у ванну, по дорозі знімаючи з себе одяг, і зайшовши до кухні, прихопив ножа. Увімкнувши гарячу воду, він заліз у ванну, і різанув ножем по венах. Ніж залишив ледь помітний білий слід. Локі вилаявся. Зброя Мідгарда не могла завдати йому шкоди. Вибравшись із ванної, він як був голяка пішов у спальню, залишаючи на підлозі мокрі сліди. Відсунувши задню стінку шифоньера, він дістав важку скриньку, в якій лежало кілька стилетів, короткий одноручний меч і кинджал. Діставши кинджал, Локі повернувся у ванну, закрив воду, так як та, була вже повною, і влаштувавшись зручніше розрізав собі вени на обох руках.

Забуття прийшло плавно, так що Локі зміг досить точно уявити місце, де хотів опинитися. Одна з Норн так перелякалася, що одразу кинула в нього спицю, яка пролетіла крізь Локі, не завдавши йому шкоди.

- Де ти залишив тіло, у Мідгарді, зі своєю смертною? - Насміхаючись, сказала Норна, коли зрозуміла, що це не сам бог, а тільки його проекція.

- Поверніть її, - сказав Локі без передмов.

Норни переглянулись, і розреготалися.

- Добре, піду попереджу Хель, щоб звільняла місце, скоро в неї буде гостей удвічі більше, ніж за всі попередні рази.

- Ти не зможеш, у тебе нікого більше немає, ні армій, ні покровителів, - гордо сказала Норна.

– А вони мені й не потрібні, – посміхнувшись, відповів Локі. - Ви, напевно, чули про ножиці, здатні розрізати нитки долі?

– Їх не існує! - Вигукнули Норни хором.

Посмішка Локі стала ширшою.

- Ти блефуєш, - вишкірилася одна із сестер.

– Де моє тіло? Запитувала ти. Коли я повернуся, я повторю своє прохання, так що ви маєте час подумати, поки я схожу за своїм тілом. До зустрічі, пані, - сказав Локі, і в очах його блиснула така злість, що у Норн на секунду перехопило подих, але Локі вже зник.