Роберт Франклін Янг - Коли час лише починався

цьому. Крихітками у нас ще називають дівчат, які нам подобаються.

Наступило мовчання. Потім Марсі запитала: - А у вас є дівчина, містере Карпентер?

- Та загалом немає. Я б так сказав: є одна, але її я, образно виражаючись, обожнюю

здалека. - Не схоже, щоб вам від цього була багато радості. А хто вона така?

- Моя головна помічниця в Північноамериканському палеонтологічному товаристві, де

я працюю, міс Сендз. Її звуть Елейн, але я ніколи не називаю її ім’я. Вона наглядає за тим,

щоб я нічого не забув, коли вирушаю в минуле, і встановлює перед стартом час і місце по

часоскопу. А потім вона і ще один мій помічник, Пітер Детрайтес, чергують, готові прийти

мені на допомогу, якщо я перешлю їм банку консервованої зайчатини. Розумієш, це наш

сигнал лиха. Банка якраз такого розміру, що її може перекинути в часі палеонтохід. А заєць в

нашій мові асоціюється зі страхом. - А чому ви обожнюєте її здалека, містере Карпентер?

- Розумієш, - задумливо відповів Карпентер, - міс Сендз - це тобі не проста дівчина,

вона не така, як всі. Вона холодна, байдужа - як богиня, розумієш? Втім, навряд чи ти можеш

9

це зрозуміти. Загалом з такою богинею просто не можна поводитися так само, як із

звичайними дівчатами. З нею треба знати своє місце - обожнювати її здалека і покірливо

чекати, коли їй надумається над тобою змилуватися. Я... я до того її обожнюю, що при ній

зовсім боюся і втрачаю дар мови. Можливо, потім, коли я познайомлюся з нею ближче,

справа піде інакше. Поки що я знайомий з нею три місяці.

Він замовк. Сережки-балакалки у вухах Марсі блиснули в світлі вогнища - вона

повернула голову і ласкаво поглянула на нього. - В чому справа, містере Карпентер?

Заснули? - Просто задумався. Якщо вже на те пішло, три місяці - не так вже мало. За цей час

цілком можна зрозуміти, полюбить коли-небудь тебе дівчина чи ні. Міс Сендз ніколи мене

не полюбить - тепер я точно знаю. Вона навіть не погляне на мене зайвий раз без особливої

потреби, двох слів мені не скаже, хіба що це надзвичайно потрібно. Отже якщо навіть я

вирішу, що досить обожнювати її здалека, зберуся з силами і зізнаюся їй в почуттях, вона,

ймовірно, тільки розсердиться і прожене мене геть.

- Ну, не зовсім же вона божевільна, містере Карпентер! - обурилася Марсі.- Не може

цього бути. Як їй не соромно? - Ні, Марсі, ти нічого не розумієш. Хіба може такій красуні

сподобатися нікому непотрібний пройдисвіт на зразок мене? - Нічого собі пройдисвіт, і до

того ж нікому непотрібний! Знаєте, містере Карпентер, по-моєму, ви просто не знаєтеся на

жінках. Та якщо ви скажете їй, що її кохаєта, вона кинеться вам на шию ось побачите!

- Ти романтик, Марсі. У справжньому житті так не буває. Він встав. - Ну гаразд,

панночко, не знаю, як ви, а я втомився. Закінчимо на цьому?

- Якщо хочете, містере Карпентер. Вона вже спала, коли він нагнувся, щоб укрити її

ковдрою. Якийсь час він стояв, дивлячись на неї. Вона обернулася набік, і відсвіт полум’я

впав на коротко підстрижене яскраво-жовте волосся у неї на шиї, забарвивши його в

золотаво-червоний колір.

Йому згадалися весняні поля, усіяні жовтцями, і тепле чисте сонце, що сповіщає про те,

що настав росяний ранок... Поглянувши, чи добре влаштований Скіп, він підійшов

до виходу з печери і виглянув назовні. Як тільки тиранозавр віддалився, зі своїх укриттів

повилазили більш дрібні істоти, що ховалися. Карпентер розгледів химерні контури

декількох орнитоподів; біля пальмового гаю він помітив нерухомого анкілозавра; він чув, як

по обидві сторони захисного поля шастають ящури. З доісторичних небес світив місяць,

чимось трохи несхожий на той місяць, до якого він звик. Різниця була в кількості

метеоритних кратерів: через 79.062.156 років їх стане набагато більше. Незабаром він

зрозумів, що хоча все ще дивиться на місяць, але більше його не бачить. Замість цього у

нього перед очима стояло вогнище, а біля багаття - дівчинка і хлопчик, які з захопленням

смажать каштани. "І чому це я не одружився і не завів собі дітей? - раптом подумав він.-

Чому нехтував всіма хорошими дівчатами, які мені зустрічалися, і все тільки заради того,

щоб в тридцять два роки безнадійно закохатися в чарівну богиню, якій