Євгеній Шульженко - Гра почалась 2. Місто Сонця, Євгеній Шульженко

Все як завжди по розкладу. Рівно в десять ранку, як тільки сонце почало припікати, а літо вітатись з дітьми, зі школи вийшла охорона. Це було десять хлопців та дівчат, всі одинадцятирічні або дванадцятирічні. Попереду йшов Андрій, ватажок Зграї Вовків та керуючий командир Замку Вітрів. Майже вся охорона також належала до Вовків. Лише декілька хлопців переможеного племені Вітрів були удостоєні часті вступити в охорону.

​Зі сторони фортеці колишнього племені Зодчих, дозорні помітили групу дітей. Вони йшли зі сторони Імператорської Школи. Всі чекали гостей, а саме Її Величності. Конвой з двадцяти озброєних дітей йшов, оточив Люду колом. Йшли не швидко, тримали стрій. А Люда ж йшла по центру кола, пританцьовуючи та співаючи пісеньки. Імператриця була як завжди в квітучому платтячку з заплетеними косами до голови. В руках вона тримала квіточку, та висмикувала пелюстки.

​Як тільки конвою лишалось декілька десятків метрів до воріт Замку Вітрів, дозорні, разом з охороною школи почали відсовувати ворота. Андрій стояв на ґанку, заклавши руки за спину. Хлопець як завжди був собі в своїх думках, хитро всміхаючись. Він спостерігав за Людою, але не показував свої емоції щодо Імператриці. Хоча було всім відомо, що він її не поважає та не приховує цього. Бунтар, що скажеш. Дуже хитрий бунтар. Та це до добра його не доведе. Що скажеш, Гра?

​Конвой зайшов на територію школи, розійшовся в сторону. Андрій спустився по сходам до Люди, поклонився їй, показуючи пошану та відданість.

- Привіт, привіт, - Люда була в гарному настрою, - все готово в Імператорській Купальні? Я весь ранок тільки й чекала, коли зможу насолодитись гарячою водичкою!

- Так, Ваша Величність, - мовив з повагою Андрій, та ще раз вклонився, - з самого ранку Купальні вимиті, почищені. Вже годину як напускаємо пар, - він відійшов в сторону та запросив Імператрицю, виставивши руку до входу в школу.

Люда піднялась на ґанок та увійшла до школи. Зразу вернула вправо до спортзалу, зайшла в жіночу роздягальню. В роздягальні Її Величність вже чекали дві дівчини. Підготовлені рушники для голови та тіла. Дівчата повідомили, що в Купальні достатньо пару, також підготовлена піна для масажу. Люда роздягнулась, на ній лишився лише купальник. Двері до Імператорської Купальні відкрили, запрошуючи Імператрицю всередину.

З кімнати повалив пар. Одна душова була включена, текла лише гаряча вода від якої і йшов клуб пару. Інша душова виключена, очікувала гостя для приймання процедур. Та Люда підійшла до столику, на якому лежав ще один рушник. Вона заліза на стіл та лягла. Дівчата в ту ж мить принесли збиту піну та масажними рухами почали наносити піну на Її Величність. Далі вона встала та пішла в душ, змивати з себе піну. Після того, як очистилась, Люда сіла на лавку та почала насолоджуватись паром. Так потрібно було зробити декілька раз. Тому, Імператриця насолоджувалась відпочинком.

На вулиці ж, Андрій розпорядився закрити ворота, частину охорони поставив біля входу в Імператорську Купальню, частину покликав з собою в їдальню. Він не збирався стирчати та чекати, коли Люда почне роздавати команди. Це було так принизливо, що хлопця починало трясти від гніву. Але він звичайного цього не показував Імператриці, чого доброго – почне догани йому виписувати. Та не встиг Андрій піднятись на ґанок, як почув Аніту, що стала роздавати команди конвою Імператриці. Ті ж поки просто стояли на вулиці, та чекали.

- Вас двадцять, тому розділіться по п’ятеро та починайте обхід Замку Вітрів, - розпорядилась командирка впевнено та голосно.

У хлопців та дівчат з конвою піднялись брови, вони були здивовані тим, що їм роздають команди. Та це було так рішуче, що вони не знали як до цього ставитись. Виконувати чи ігнорувати?

- Я не зрозумів, - Андрій спустився до Аніти, - ти чого тут командуєш?

- Ти ж сам казав, - відповіла Аніта, повернувшись до керуючого командира, - що я маю брати себе в руки та займатись роботою, що мені надали?! От я і роблю. Чого вони без діла будуть стояти?

Аніта спочатку подивилась на Андрія великими наївними очима, а потім нахилилась ближче та промовила так, щоб чув лише хлопець.

- Я теж не хочу бачити цих дітей у нас в школі, як і ти. Це дуже принизливо, отак чекати Імператрицю і влаштовувати їй Купальні, - Аніта загадково посміхнулась Андрію та фиркнула, показуючи, що їй огидно вся ця ситуація.

- А ти не дурна мала, - посміхнувся задоволений Андрій, - тоді не заважаю!, - тепер він нахилився до Аніти, та тихо промовив, - Заганяй цих нахаб та щоб вони повзли до своєї Імператорської Школи напівживі.

Аніта підняла руку до скрині, віддаючи честь керуючому командиру, та розвернулась на каблуках до конвою. Дівчина впевнено повторила розпорядження та спитала про те, чому вони ще не зробили цього? Діти побачили, що навіть керуючий командир підтримав нахабну Аніту. Вони швидко розділились по п’ятеро та подивились на командирку. Та розпорядилась, щоб дві групи розійшлись в різні сторони Замку Вітрів та почали обхід. Інші чекають три хвилини та йдуть по тому ж шляху. Остання група чекає ще три хвилини та йде вправо, за іншими.

Андрій та частина охорони, що лишилась з ним, пішли до школи на другий поверх до їдальні. Хлопець не соромився ганяти слуг, тим більше якщо це були діти племені Вітрів. Також він любив добре поїсти. Та краще це зробити зараз, оскільки як тільки вийде Люда, вона явиться на обід. От там вже не поїси, треба буде сидіти та слухати дурниці, яка вона буде випльовувати з набитим ротом. Ніякого апетиту в такі моменти не витягнути.