Анні Ксандр - Вибір завжди має значення, Анні Ксандр

— Вибач, — вимовила Надін, прибравши руку до своїх грудей, — не втрималась. Я вперше бачу янгола… який сумує.

Замовчала, зім’явши тканину своєї кофтинки в кулак. Фа́натос помітив, як затремтіло її підборіддя, а потім Надін додала:

— Якщо можна, дай мені ще трохи часу…

Фа́натос мав би сказати, що не він керує часом, але натомість повільно кивнув. Надін зраділа, немов щойно отримала другий шанс. Жінка не стримала своїх емоцій і з вдячністю обійняла свого співбесідника.

— Дякую…

Здавалося, що в цю мить її голос звучав на повторі навколо Фа́натоса, якому так хотілося повторити цей жест… Та він подивився на свої долоні, які лише забирали життя, а не дарували... 

Ще деякий час вони сиділи з Надін на цій лавці, як два справжніх друга. Жінка розповідала про свого сина та чоловіка, яким вона потрібна була. Ділилася мріями щодо майбутнього свого хлопчика і як пишається ним. Фа́натос те й робив, що розпитував про все, вивчаючи бездоганні емоції на її обличчі та навчаючись розуміти їх.

Навіть коли Надін пішла, Фа́натос не квапився повертатися у звичний для нього світ. Та й згодом йому було важче забирати життя, бо тепер він розумів людський біль, коли зазирав у їхні очі. Хлопець не розумів, чому за життя, коли була ще можливість до зваження, люди не цінували те, що мали…