Оноре де Бальзак - Розкоші і злидні куртизанок, Оноре де Бальзак
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Я маю ворогів в Іспанії, — сказав Карлос Еррера.
— Ну, то ходімо в Іспанію крізь твою мансарду, — відповів Контансон.
Лжеіспанець удав, що поступається, але, спершись на підпорку віконної рами, він схопив Контансона й кинув його з такою силою, що шпиг упав серед бруку на вулиці Сен-Жорж. Контансон помер на полі честі. Жак Коллен спокійно повернувся в свою мансарду й ліг у ліжко.
— Дай мені чого-небудь такого, щоб я дуже захворів, але не вмер, — сказав він Азії, — бо мені треба бути в стані агонії, щоб нічого не відповідати “цікавим”. Не бійся нічого, я священик і залишусь священиком. Тільки що я спекався, і дуже легко, одного з тих, хто міг зірвати з мене маску.
Напередодні, о сьомій годині вечора, Люсьєн виїхав у своєму кабріолеті на поштових з подорожньою, взятою вранці до Фонтенебло; там він заночував в останньому готелі з боку Немура. Наступного дня о шостій годині ранку він пішов сам пішки в ліс і попрямував до Бурона[91].
“Тут, — сказав він сам до себе, сідаючи на одну зі скель, звідки відкривається гарний краєвид на Бурон, — фатальне місце, де Наполеон сподівався зробити велетенське зусилля за два дні до зречення”.
На світанку він почув гуркіт поштового екіпажу і побачив бричку, в якій їхала челядь молодої герцогині де Ленонкур-Шольє і покоївка Клотильди де Гранльє.
“Ось і вони, — сказав сам до себе Люсьєн, — ну, що ж, розіграймо гарненько цю комедію, і я врятований, — я буду зятем герцога всупереч його волі”.
Через годину почувся звук, з якого легко було впізнати, що їде елегантний дорожчий екіпаж. Дами заздалегідь попросили стишити ходу на Буронському спуску і камердинер, що їхав ззаду, наказав зупинити екіпаж. У цю хвилину підійшов Люсьєн.
— Клотильда! — скрикнув він, постукавши у вікно.
— Ні, — сказала молода герцогиня своїй подрузі, — він не сяде в карету, і ми не будемо з ним самі, люба моя. Я згодна, щоб ви востаннє поговорили з ним. Але це буде на дорозі, — ми підемо пішки, а за нами піде Батіст... День гарний, ми добре одягнені, холоду не боїмось. Карета поїде за нами...
І жінки вийшли.
— Батіст, — сказала молода герцогиня, — кучер поїде поволі, ми хочемо трохи пройтись і ви підете з нами.
Мадлена де Морсоф взяла Клотильду під руку й дозволила Люсьєнові говорити з нею. Так вони всі вкупі дійшли до маленького сільця Гре. Була восьма година, і тут Клотильда відпустила Люсьєна.
— Ну, друже мій, — сказала вона, закінчуючи з благородством цю довгу розмову, — я ні з ким крім вас не одружусь. Я волію вірити в вас, ніж вірити людям, батькові, матері... Правда ж, ніколи ніхто не давав такого доказу прихильності? Отже, постарайтесь розвіяти фатальні упередження, що тяжіють на вас...
Раптом почувся галоп кількох коней і жандарми оточили невеличку групу, на превеликий подив обох дам.
— Чого вам треба? — сказав Люсьєн до них з гордовитістю денді.
— Ви пан Люсьєн де Рюбампре? — спитав королівський прокурор з Фонтенебло.
— Так, пане.
— Ви сьогодні ночуватимете в Ла Форс, — провадив він.
— Я маю наказ заарештувати вас.
— Хто ці дами? — скрикнув бригадир.
— Але ж... Пробачте, пані, ваші паспорти? Пан Люсьєн, наскільки мені відомо, має знайомства з жінками, які заради нього здатні...
— Ви вважаєте герцогиню де Ленонкур-Шольє за гулящу дівку? — відказала Мадлена, кинувши погляд герцогині на королівського прокурора.
— Ви досить гарні для цього, — хитро відказав урядовець.
— Батіст, покажіть паспорти, — відповіла молода герцогиня, усміхнувшись.
— А в якому ж злочині звинувачують пана? — спитала Клотильда, яку герцогиня спонукала сісти в карету.
— Співучасть у крадіжці і вбивстві, — відповів жандармський бригадир.
Батіст посадив зовсім зомлілу мадемуазель де Гранльє в карету.
Опівночі Люсьєн входив у Ла Форс, тюрму на вулиці Пайен-е-Бале. Його відвели в секретну камеру. Карлос Еррера був там з того моменту, як його заарештували.
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
КУДИ ВЕДУТЬ ЛИХІ ШЛЯХИ
Наступного дня, о шостій годині, дві карети, які народ своєю енергійною мовою називав “салатними кошиками”, виїхали з Ла Форс і швидко попростували до Консьєржері, до суду.
Мало хто з фланерів не зустрічав цієї тюрми на колесах; та хоч книги в більшості пишуться виключно для парижан, іноземці, безперечно, з цікавістю прочитають тут опис цього жахливого знаряддя нашої кримінальної поліції. Хто знає? Можливо, що поліція російська, німецька або австрійська, судові установи тих країн, де немає “салатних кошиків”, скористаються цим описом, а в багатьох чужих країнах наслідування цього способу перевезення буде, безперечно, благом для ув’язнених.
Ця ганебна жовта карета на двох колесах оббита залізом і поділена на дві частини. Спереду — сидіння, оббите шкірою, над ним — відкидний фартух. Це — відкрита частина “салатного кошика”, вона призначається для пристава й жандарма. Міцні залізні ґрати відділяють на всю висоту й ширину карети цей своєрідний кабріолет від другої частини; тут є два дерев’яні ослони (на них сідають в’язні), поставлені, як в омнібусі, з обох боків коробки; в’язнів вводять туди по підніжці через глухі дверці, що відчиняються ззаду карети. Назва “салатний кошик” походить від того, що колись карета була відкрита з усіх боків, і в’язні там трусились як салат. Для більшої безпеки, щоб запобігти несподіванці, за каретою їде жандарм на коні, особливо коли в ній везуть засуджених на смерть до місця страти. Отже, втеча неможлива. Карету, оббиту залізом, не подолає жоден інструмент. В’язні, ретельно обшукані в момент арешту або ув’язнення, можуть щонайбільше мати при собі пружину від годинника, придатну для перепилювання ґрат, але безсилу проти рівної поверхні. Таким чином, “салатний кошик”, удосконалений
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Розкоші і злидні куртизанок, Оноре де Бальзак», після закриття браузера.