Ян Ілліч Таксюр - Гумор та сатира

Пісенька виборця

Чом на серці весело?

Чом світліше дні?

Вибори скінчилися,

Радісно мені!

Потекли струмочечки,

Змили «Так!» і «Ні!» -

Вибори скінчилися,

Радісно мені!

Вчора — на білбордику,

А тепер в багні.

Вибори скінчилися,

Радісно мені…

Ой, а хто ж це скалиться?

І в очах вогні…

Вибори скінчилися,

Лячненько мені!

Це його обрали ми?!

Холодно спині…

Вибори скінчилися,

Муторно мені.

Втім, нема ще голоду,

Я не на війні –

Вибори скінчилися,

Нормальненько мені!

Он Європа — в повіні,

А сусід — в труні!

Вибори скінчилися,

Радісно мені!

Українська задачка
(передвиборче, вічне)

Отже, діти, умови завдання.

Дано:

Перший кандидат на висування

(В Раду, сільраду, все одно)

Чесний, скромний, порядний,

Ще й багато чеснот другорядних.

Але немає сенсу їх лічить нам,

Бо це кандидат суто теоретичний.

У житті такі дядечка та тітоньки бувають,

Але їх у нас не висувають.

І кандидат номер два

(Уважненько слухай)

Злодій, продажна шкура,

Збочинець, брехло чи брехуха,

І взагалі, моральний урод.

В задачці питається:

Кого обере український народ?

Якщо ти дав правильну відповідь, дитинко,

Тоді додатково підбери, синку,

(Можна разом з татом)

Коротке влучне слово,

Яким після такого вибору

Треба цей народ називати.

Звіт про візит урядової самодіяльності на вашингтонську сцену

У Сполучених у Штатах

Біля Дому Білого

Танцювали ми завзято,

Бо чекали Білла ми.

Може вийде Білл на ганок,

Скаже: “Добрі хлопці ви!”

І пожертвує за танок

Нашій економіці.

Я стрибав, Петро — в присядку

Ще й крутились дзигами,

Та не йде наш рідний татко –

Не пускає Хілларі.

Ось нарешті вийшов батько

Ще й з двома міністрами.

“Ви стрибали, — каже, — хвацько,

Тільки щось невисоко”.

Як почали ми стрибати!

Мов козли, газонами!

Налякалися солдати

В штабі Пентагоновім.

“Досить! Досить!” — рачки лізе,

Так регоче Біллочка.

“Ось вам грошей дві валізи

І цент на горілочку”.

Зараділи ми як діти

І пішли схвильовано

За White Housom ділити

Все, що натанцьовано.

Ми ділили без помилки,

Бо тямущі хлопці ми:

Дві валізи — на горілку,

Решту — економіці.

1998.

Випадкова байка

В одному лісі

Жили собі зайці та лиси,

Вовки, круки, ведмеді-грізлі,

Коротше, звірі були різні,

Але до уряду чомусь

Там обирали виключно козлів.

І не знаходилось ніяких слів

Чи аргументів для переконання,

Щоб зупинити вічне козлообирання.

І що цікаво: хоч переконувати звірів

Було марно,

Але життя під владою козлів

У них було кошмарне!

Козли усе ламали, топтали або крали,

Але їх все одно усюди обирали!

І дехто навіть називав це — вірність ідеалам.

Тут, звісно, знайдуться читачі,

Любителі конспірології,

Чи політичної якоїсь зоології,

Котрі нам скажуть, буцім-то оця картина —

Портрет алегоричний України.

Так от, повірите (я ж не якийсь хлопчисько)

Нема нічого й близько!

Ну, хочете, ми клятву вам із Музою дамо?

Просто так вийшло. Випадково. Само.

Жорстокий кошмар
(з циклу "Кошмари")

Сиджу в садку,

У холодку.

І раптом …йдуть!

Жахливі! Чорні!

— Ви хто?! — питаю.

— Комунальні Реформи!

Я нишком, під ліжко,

Сховався у хаті,

І звідти гукаю:

— Згиньте кляті!

На фоне Пушкина…

Посвящается Дмитрию Скворцову

Мені приснився Пушкін якось вранці,

Так, ніби на кордоні два здорові бранці

Поета автоматами штовхали в спину,

Мовляв,